У Бурштині відкрили меморіальну дошку Ярославу Лісовському-Сусяку

Сьогодні на фасаді Бурштинської гімназії №1 відкрили меморіальну дошку Ярославу Лісовському-Сусяку — Захиснику України, випускнику школи, людині великого серця, яка віддала своє життя за Батьківщину

Пише Голос-Інфо з посиланням на Бурштинську міську раду.

Ярослав ріс доброю, щирою та життєрадісною дитиною. Його серце змалку було сповнене любові й співчуття. Він приносив додому покинутих і скалічених тварин, лікував їх, доглядав і ніколи не міг пройти повз чужий біль.

Саме таким він залишався усе життя — людиною великої душі, яка завжди поспішала на допомогу іншим.

У Бурштинській школі №1 Ярослава пам’ятають спокійним, щирим і доброзичливим хлопцем. Він не прагнув бути кращим за інших, але завжди залишався Людиною з великої літери. Вчителі цінували його за повагу та вихованість, друзі — за вірність і щирість, а для мами він був справжньою опорою та підтримкою.

У 2006 році Ярослав створив сім’ю. Народилася донечка Каміла — його найбільша любов, гордість і сенс життя. Він був люблячим чоловіком і турботливим батьком, який мріяв бачити свою дитину щасливою у мирній та вільній Україні.

Та доля його покоління стала долею війни.

На початку 2015 року Ярослав добровольцем пішов у зону АТО. Не за нагородами і не за славою. Пішов тому, що не міг дозволити ворогу ступити на рідну землю. Бо вірив: українець має стояти за свою державу до кінця.

Служив у складі диверсійно-розвідувального батальйону імені Джохара Дудаєва. За мужність, жертовність і незламну любов до України був нагороджений медаллю «За жертовність і любов до України».

24 лютого 2022 року, коли над Україною знову нависла тінь великої війни, Ярослав без вагань повернувся до боротьби. Сам прийшов до військкомату і знову пішов на фронт, бо не міг бути осторонь тоді, коли вирішувалася доля держави.

У складі 81-ї окремої аеромобільної бригади він боровся за кожен клаптик української землі. Звільняв Лиман, Білогорівку, Соснове та інші населені пункти. Пройшов крізь пекло Донеччини, Луганщини та Бахмута. Бачив смерть, втрачав побратимів, зазнав поранень і контузій, але не втратив найголовнішого — людяності, сили духу та віри в Україну.

За станом здоров’я Ярослава перевели у сапери. Він продовжив службу на Харківщині, залишаючись вірним присязі та своєму народові до останнього подиху.

29 листопада зупинилося серце воїна. Зупинилося серце людини, яка віддала Україні свої сили, здоров’я і життя. Зупинилося серце сина, чоловіка, батька, друга.

Але не зупинилася пам’ять про нього.

Сьогодні меморіальна дошка на стінах рідної школи нагадуватиме кожному з нас про ціну свободи та про людей, завдяки яким Україна вистояла.

Не вилікувати пам’ять. Не виплакати до дна цей біль. Але поки живе пам’ять — живе і він.

Вічна шана і світла пам’ять Ярославу Лісовському-Сусяку

Стежте за нами в соціальних мережах: Ютуб, Телеграм, Фейсбук та Інстаграм.