У Брошнів-Осаді провели в останню путь Героя, Олександра Довганича
27 жовтня Брошнів-Осада в скорботі зустріла тіло ще одного свого сина, Захисника Олександра Довганича. А вже наступного дня, 28 жовтня, у селищі відбувся похорон.
Пише Голос-Інфо, посилаючись на Брошнів-Осадська ТГ
У прощальному листі отець Олег Ангельчук розповів про життєвий шлях Захисника. Тож як стало відомо, народився Олександр 26 червня 1987 р. у люблячій сім’ї Ольги та Івана Довганичів. Виростав кмітливою та допитливою дитиною, добре вчився.
Проте доля була невблаганною до маленького Сашка: коли хлопцеві виповнилося всього 10 років, його найдорожча матуся померла. Осиротіли одразу двоє: батько і син…
Попри тяжкі випробування долі, Олександр успішно закінчив школу, вступив у Київський вуз. У місті Василькові біля столиці й залишився проживати після навчання. Увесь цей час батько допомагав йому, чим міг. Часто навідував сина у Києві.
Однак доля завдала юнакові ще один важкий удар: у 2020 р. помер його тато. Олександр залишився круглим сиротою з болючою душевною раною. Він намагався знайти щось близьке своєму серцю, але ця війна враз обірвала всі його мрії та плани.
Спочатку була Тероборона і боротьба за Київ, а відтак – мобілізація. Понад рік О. І. Довганич був воїном ЗСУ, захищав Україну від московської навали і воював за кожного з нас, за свободу і волю.
Але… Не витримало його зболене серце. 25 жовтня ц. р. Олександр Довганич помер.
…Устами священника він прощався з рідними і близькими, з друзями, сусідами, однокласниками.
Так, тепер він знайшов свій вічний спокій у Царстві Небесному. Його душа полинула до мами й до тата, через плин довгих, довгих літ. Щоб знову знайти своїх рідних, щоб потрапити в обійми до ріднесенької своєї матусі та поглянути в добрі і лагідні очі тата, і врешті знайти там свій вічний спочинок і спокій.
А громада прощалась із ним – Героєм, бійцем. Таким ще молодим…
Від імені громади селищний голова Тарас Манорик висловлює щире співчуття рідним та близьким Захисника.
«Словами важко загоїти в серці болючу рану втрати. у цю гірку мить поділяємо горе родини Довганичів і схиляємо голови у глибокій скорботі. Бо кожен втрачений Воїн – це болючий шрам на душі кожного з нас. Нехай душа загиблого Олександра знайде вічний спокій … Вічна пам’ять та вічна слава всім, хто бореться за Вкраїну», – сказав Т. С. Манорик.
Переглядів: 323