У вівторок, 15 вересня, Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав зустрівся зі студентами, викладачами та працівниками Івано-Франківського національного медичного університету. Під час візиту Предстоятель УГКЦ поспілкувався з аудиторією про виклики війни, біоетику, покликання і важливость «Бути людиною» у професії медика.
Зустріч відбулася у великій навчальній аудиторії одного з корпусів вишу, а її модератором виступив ректор ІФНМУ Роман Яцишин. Упродовж заходу студенти мали змогу поставити Главі Церкви запитання щодо віри, війни, особистого вибору, професійного покликання, відповідальності лікаря та викликів сучасного суспільства.
Вітаючи гостя, ректор наголосив, що є запитання, відповіді на які не знайдеш у книжках, розмовах із друзями чи через сучасні технології штучного інтелекту. Особливо гостро вони постають в умовах війни, коли молодь опиняється перед вибором: де і як будувати майбутнє, чи залишатися в Україні, як продовжувати навчання та працювати задля відбудови держави.
Також Роман Яцишин пригадав, що цього ж дня на фасаді бібліотеки університету урочисто освятили мозаїчну ікону Пресвятої Богородиці з Ісусом Христом на руках.
Звертаючись до присутніх, ректор підкреслив, що ця розмова є особливою для молодих людей, зокрема для тих, хто приїхав навчатися з різних куточків України, які особливо гостро відчувають жахіття та наслідки війни — втрату рідних, дому чи окупацію рідного краю.
Відкриваючи зустріч, Блаженніший Святослав подякував присутнім, зізнавшись, що й сам давно прагнув поспілкуватися зі студентством. Він зауважив, що напередодні освятив на Прикарпатті гарнізонний храм для українського воїнства, який свого часу був зруйнований радянськими танкістами, тому, за його словами, дуже символічним є те, що після відбудови святині Господь привів його саме до медичного університету.
Відкриваючи зустріч, Блаженніший Святослав подякував присутнім, зізнавшись, що й сам давно прагнув поспілкуватися зі студентством. Він зауважив, що напередодні освятив на Прикарпатті гарнізонний храм для українського воїнства, який свого часу був зруйнований радянськими танкістами, тому, за його словами, дуже символічним є те, що після відбудови святині Господь привів його саме до медичного університету.
Наприкінці вступного слова Предстоятель висловив повагу до вибору студентів і додав: «Ми всі маємо шанс потрапити один одному в руки! Ми всі є живі люди. І так важливо нам, пацієнтам, усвідомлювати, що ми потрапили в руки людини, яка справді має особливий дар від Господа Бога дбати про моє здоров’я».
Під час відкритого діалогу Блаженніший Святослав разом зі студентством торкнувся глибоких світоглядних та етичних питань. Зокрема, одна зі студенток поцікавилася, як розпізнати власне покликання й зрозуміти, чи є труднощі на шляху викликом, який слід подолати, чи сигналом змінити свій вибір. Глава Церкви порівняв життєву кризу з медичним поняттям точки підсумування, наголосивши, що виклики є природним «болем росту» особистості. Він запропонував три правила для прийняття важливих рішень: щиру молитву, яка відкриває «Боже світло»; глибокий пізнавальний аналіз власної душі й талантів; а також урахування порад людей, які щиро тебе люблять — батьків чи духівника.
Окрему увагу Блаженніший Святослав приділив значущості академічного капеланства, підкресливши, що присутність духівника у виші є важливою для розбудови щирих взаємин і формування середовища академічної доброчесності.
Особливо трепетним моментом зустрічі стало запитання від Олесі Овчар — матері Богдана Власія, полеглого Захисника України. Богдан навчався на пʼятому курсі ІФНМУ та добровільно взяв академічну відпустку, аби стати на захист Батьківщини.
Предстоятель також відповів на запитання щодо етичного вибору лікаря — моментів, коли виникає суперечність між дотриманням протоколу й внутрішнім християнським відчуттям.
Важливим акцентом розмови стала відповідь на запитання студентки щодо ставлення Церкви до посмертного донорства та трансплантації органів. Блаженніший Святослав розвіяв міфи про «гріховність» цього кроку, наголосивши, що добровільна згода віддати свої органи задля порятунку іншого життя є виявом найвищої християнської любові. Окремо Глава Церкви закцентував на важливості принципу презумпції згоди чи незгоди, підкресливши, що ключовим етичним виміром трансплантології є саме вільне й свідоме волевиявлення людини за життя або її родини. На підтвердження своїх слів Предстоятель додав, що й сам публічно дав згоду стати донором органів після смерті.
У ході дискусії порушувалися й інші важливі теми: співпраця Церкви та медицини, вибір лікаря, збереження віри й надії під час війни, запобігання вигоранню та віднайдення сенсів, відповідальність за людське життя, вміння залишатися людиною серед болю й смерті, подолання страху перед майбутнім та важливість навчання й розбудови держави в України.
Стежте за нами в соціальних мережах: Ютуб, Телеграм, Фейсбук та Інстаграм.