У Франківську відзначили найкращих освітян

В Івано-Франківську привітали освітян із професійним святом та відзначили лауреатів Педагогічної премії імені Богдана Ступарика.

Про це Голос-Інфо дізнається від Руслана Марцінківа.

Цьогоріч місто вкотре наголосило: попри війну та всі виклики, підтримка освіти залишається одним із пріоритетів. Хто сьогодні отримав відзнаки та чим живуть франківські педагоги – у сюжеті.

Їхня робота – це далеко не лише уроки та оцінки. Сьогодні український педагог має одночасно навчати, підтримувати дітей під час тривог, спілкуватися з батьками та допомагати школярам адаптуватися до непростих реалій війни.

У Франківську з нагоди професійного свята подякували тим, хто щодня працює з дітьми – у школах, садочках, гуртках та бібліотеках.

«Дорогі наші освітяни, бібліотекарі, хочу привітати з професійним святом, вам подякувати за працю, за неоціненну працю, яку ви робите для наших діток. Ви знаєте, сьогодні вночі повернувся з Запоріжжя, Донеччини, Павлоград. В Запоріжжі мені в черговий раз вдалося побачити підземні школи, де вчаться діти. Я хочу побажати, щоб наші діти не вчилися в підземних школах, щоб ми не довозили транспортом, не боялися того, що під час руху цього транспорту можуть попасти FPV-дроном чи іншим засобом, і хочу, щоб дійсно якнайшвидше була перемога. Тому що це надзвичайно важливо, важливо для всіх нас. Але я хочу сьогодні вам подякувати за те, що наші навчальні школи вчаться, що діти ходять до школи, ходять в дитячі садочки, ходять в наші позашкільні гуртки, яких дуже багато, в Івано-Франківську, ходять в бібліотеки і мають можливість розвиватися, вчитися і здобувати гарні результати», – відзначає Івано-Франківський міський голова Руслан Марцінків.

Для дітей бібліотека – це вже давно не просто полиці з книжками. Тут можна перепочити після уроків, поспілкуватися, відкрити для себе нову книгу чи навіть читати поезію просто неба. Так, каже бібліотекарка Марія Кучер, дітям сьогодні особливо потрібен простір, де можна знайти спокій і трохи відволіктися від складних реалій.

«В бібліотеці – затишне місце. Від шуму, від гаму, від крику, від навантаження класного вони приходять в бібліотеку, сідають і собі тихенько про щось розмовляють, спілкуються таким чином. Я стараюся не заважати їм, здебільшого це старші діти, 11-10 класи, у них є величезна потреба в такому спілкуванні. Читання – то є інколи схованка від таких реалій життя складних. І діти знаходять там спокій і якусь розраду», – каже Марія Кучер, завідувач бібліотеки Ліцею № 1.

Освіта змінюється разом із дітьми. Учителі опановують нові методики, працюють із сучасними платформами та шукають способи зробити навчання цікавішим. А для цього потрібні не лише ідеї, а й ресурси. У ліцеї №16 кажуть: завдяки «Бюджету участі» школа вже змогла придбати інтерактивні дошки.

«Цього року я і моя колега, яка зараз працює в ліцеї №1, ми представляли досвід роботи міжпредметної групи, яка називається «Світло». Це є проєкт Британської ради. Ми їздили у Брайтон, саме там була міжнародна конференція вчителів англійської мови, там був представлений цілий світ. Взагалі ми працюємо по кафедрах, метод об’єднання це називається, а в нас група вчителів різних предметів, у нас представлені англійська, німецька, зарубіжна, початкове навчання, фізика, інформатика і соціальний педагог. Наша школа завжди є учасником «Бюджету участі», і вигравали «Бюджет участі», і маємо інтерактивні дошки завдяки цьому фінансуванню», – каже Уляна Шваєнко, вчитель англійської мови Ліцею №16.

А тих, хто не просто працює, а розвиває освіту і показує результат, у місті традиційно відзначають окремо. Цьогоріч лауреатами Педагогічної премії імені Богдана Ступарика стали троє освітян.

«Я пишаюся тим, що сьогодні можу стояти тут серед нашої освітянської родини, серед своєї освітянської родини, бо я також педагог, серед людей, які кожного дня віддають своє серце, свою любов, своє життя дітям. А отже, майбутньому нашої України. А особливе моє вітання тим, хто став лауреатом. І велика подяка усім, хто несе світлу пам’ять мого батька Богдана Ступарика, хто продовжує його справу. Дякую вам усім», – каже Любов Калинчук, донька Богдана Ступарика.

Місто змінило підхід до премії, аби можливість отримати визнання мали не лише керівники, а й вихователі, викладачі, майстри, помічники та керівники гуртків.

«Ми зараз теж маємо директорів, але ми маємо і працівників, майстрів, викладачів, помічників-вихователів, простих вихователів, керівників гуртків. Тобто дуже велика наразі кількість освітян хочуть себе відзначити, показати, що вони вміють», – відзначає директор Департаменту освіти та науки Вікторія Дротянко.

Серед цьогорічних лауреатів – педагоги з багаторічним досвідом, які продовжують шукати нові підходи до дітей. Для Надії Яцевич, директорки дитсадка «Джерельце», це поєднання сучасних технологій із живою українською традицією. А ще – простір, у якому дитині комфортно розвиватися.

«Сьогодні сучасний дошкільник, учень, вихованець, він є цифровий. І йому подобається все те, що зв’язано з цифровізацією. Але ніхто не відміняв поєднання сучасного світу і народної науки. До прикладу, як діджиталізація, щоб чути переказ казки в аудіо. Ми створюємо театр батьків. І діти бачать живу казку, чують живу українську мову, сприймають цей театр як довіру і ходять з радістю в садок», – каже Надія Яцевич, директор закладу дошкільної освіти № 37 «Джерельце».

Вчитель під час війни – це не лише про знання. Це ще й про виховання любові до своєї країни, підтримку дітей та підготовку їх до майбутнього України.
А для цього педагог і сам має постійно розвиватися, вчитися нового та бути на одній хвилі з дітьми. Саме так свою місію бачить Галина Глушко – директорка Міської екологічної станції та лауреатка премії імені Богдана Ступарика.

«Місія вчителя – посіяти зерно знань. Особливо зараз, у час війни, – розповісти дітям, хто вони, де вони живуть, щоб вони виростали справжніми патріотами своєї країни. І вчитель має постійно вчитися сам, бути на одній хвилі з дітьми. Бо діти вчать нас щирості, любові. Ми хочемо створювати для них хороші умови, щоб кожна дитина почувалася комфортно і могла розвиватися», – каже Глушко Галина, директор Міської дитячої екологічної станції.

Бо головна нагорода для педагога – не диплом. Це дитина, яка із задоволенням приходить до садочка чи школи, відкриває для себе нове і вчиться бути собою. Саме це педагоги називають своєю головною місією.

«Важливо те, щоб вчитель був людиною, яка горить своєю справою. Тому що якщо ти прийшов в освіту просто для того, щоб відбути урок від дзвінка до дзвінка – ну, це трошки не те. От відповідно горіти, палати, бути включеним в свою роботу», – каже Володимир Половський, вчитель історії та громадянської освіти наукового Ліцею імені Микола Сабата.

У місті кажуть: попри війну, підтримку освітян продовжують. Зберігаються виплати педагогам за високі результати учнів — зокрема за 200-бальні результати НМТ та перемоги на олімпіадах. Цього року додали ще один напрям – нове положення, яке дає змогу відзначати більше освітян за їхні професійні здобутки.

«Місто фінансує наразі і частину безкоштовного харчування, також взяло на себе тягар різноманітних доплат для працівників освіти. Але тим не менш, сьогодні ми все ж таки збираємося для того, щоб вкотре сказати дякую, відзначити тих педагогів, які протягом цього року отримали різноманітні відзнаки і перемогли в конкурсах», – відзначає Вікторія Дротянко, директор Департаменту освіти і науки.

Вчитель, вихователь, бібліотекар чи керівник гуртка – кожен із них сьогодні працює не лише заради оцінок. Вони формують покоління, яке вже завтра розбудовуватиме Україну. І поки країна воює, освіта продовжує працювати. У школах, садочках, бібліотеках та гуртках – заради того, щоб діти мали можливість навчатися, розвиватися і бачити своє майбутнє.

«І щоби дійсно ми могли казати, що сьогодні Франківськ – це є надійний тил України і будь-яка людина, яка сюди приїжджає, військовий, він відчуває, що тут є тепло, тут є український світ, тут є українці і ми обов’язково переможемо. Дякую! Слава Україні!», – підсумовує Івано-Франківський міський голова Руслан Марцінків.