«Герої живуть, поки живе пам’ять»: сім анотаційних дощок Героям відкрили у Підлужжі

Ціна нашої Незалежності – у карбуванні імен на граніті та у вічному болю родин, які втратили найдорожчих. У селі Підлужжя, Франківської громади, родинами та всією громадою вшанували пам’ять одразу сімох місцевих мешканців – мужніх Захисників, які загинули у російсько-українській війні. На фасаді місцевої гімназії їм урочисто відкрили та освятили анотаційні дошки. Віддати шану воїнам прийшли односельчани, побратими, духівництво та міська влада. Про біль втрати, пам’ять, що житиме в поколіннях, та ціну, яку щодня платить Україна за свою свободу – дивіться у сюжеті.

Про це Голос-Інфо дізнається від Руслана Марцінківа.

Сім зламаних доль і сім імен, що відтепер назавжди вкарбовані в історію села Підлужжя. На стіні місцевої гімназії відкривають анотаційні дошки Тарасу Андрусишину, Тарасу Банаху, Василю Гришку, Тарасу Вовчуку, Івану Коновалюку, Василю Конвалюку та Петру Данильціву. Усі вони – випускники цієї школи. Усі – пішли захищати Батьківщину і повернулися додому «на щиті».

У громаді кажуть: біль від втрати таких синів – спільний для кожного жителя села.

«Сьогодні надто важкий день для кожного з нас. Ми не тільки відкриваємо ці дошки, щоб вшановувати пам’ять, ми відкриваємо їх як символ безмежної, щирої подяки кожному загинувшому хлопцю. Дозвольте, будь ласка, шановні батьки, від імені всієї громади сказати вам, що ми їх пам’ятаємо. Ваше горе – це є наше горе, ми разом з вами, ми дякуємо кожній мамі, кожному татові, кожній дружині, кожній дитині за ваших синів, за їхнє виховання. Низький уклін кожному, зокрема хлопцям. Бережіть одне одного, слава Україні», – каже Ярина Стойко, староста села Підлужжя.

Іван Коновалюк був заступником командира розвідгрупи 71-ї єгерської бригади. Пройшов найгарячіші точки фронту – Покровськ, Бахмут, Авдіївку, Харківщину та Курщину. Свій останній бій прийняв на Донеччині, рятуючи побратимів. Його сестра Ольга пригадує: навіть після поранень та контузій брат рвався назад – до своїх хлопців.

«Ми сьогодні зібралися, щоб відкрити меморіальні дошки нашим Героям-односельчанам. Серед цих людей є і мій рідний брат Коновалюк Іван.

Важко знайти, коли біль втрати такий великий, але ще важче змиритися з тим, що поруч немає людини, яка була братом, сином, другом, побратимом. У моїй пам’яті він залишиться живим, усміхненим, сильним, готовим прийти на допомогу у будь-яку хвилину. Іван був хорошим сином для батьків, добрим та люблячим батьком. Коли прийшов час вибору: захищати рідну землю чи сховатися – Іван став без вагань на захист добровольцем Батьківщини. Він боровся за те, щоб ми з вами могли жити в мирній країні за кожен день, за наше майбутнє. Іван після поранення та чисельних контузій, під час яких в нього погіршився зір, все одно повертався в стрій до побратимів. Він ніколи не полишав поранених та загиблих під час поля бою. Тому ця дошка пам’яті на стіні Підлузької гімназії – це не просто камінь чи метал. Це нагадування для всіх нас про те, якою страшною ціною дається наша свобода. Про те, що герої живуть серед нас!», – каже сестра Івана Коновалюка, пані Ольга.

У Підлузькій гімназії обіцяють: історії подвигу семи своїх випускників передаватимуть кожному наступному поколінню учнів.

«Сьогодні ми не просто відкриваємо ці анотаційні дошки Героям, ми зберігаємо пам’ять про них, їхні імена. Наш колектив педагогічний буде берегти ці імена, передавати від серця до серця, з покоління до покоління. Тому що Герої живуть, поки живе пам’ять про них. Особлива вдячність сьогодні і шана, усім вам, шановні родичі, рідні наших загиблих захисників. За ваших чоловіків, за ваших синів, за ваших батьків і братів. За їхню мужність і за ту найбільшу жертву, яку вони віддали, і яку вже прийняла Україна. Слава Україні і Героям слава!», – відзначає Христина Івасюк, директорка школи.

Очільник Івано-Франківської громади Руслан Марцінків підкреслює: масштаб ціни, яку платить Україна, – страшний. У громаді вже майже тисяча похованих воїнів і понад пів тисячі тих, хто вважається зниклим безвісти. І підтримувати фронт та берегти пам’ять – це святий обов’язок кожного у тилу.

«Хочу від імені нашої громади низько вклонитися рідним наших Героїв, тому що ви віддали найдорожче – своїх дітей, свого тата, свого брата. І що би я не казав, біль втрати нікуди не піде. Велику ціну платимо: в нашій громаді вже майже тисяча хлопців, які поховані на різних кладовищах нашої громади, понад 500 рахуються сьогодні зниклими безвісті. Немає жодного населеного пункту чи мікрорайону – навіть найменше село, таке як Добровляни, нашої громади поховало воїна. Це засвідчує, яку ціну ми платимо за те, щоб Українська Держава була. Але це завдяки життю, здоров’ю і найголовніше – часу наших військових. У всіх селах, громаді ми встановлюємо анотаційні дошки для того, щоб вшанувати пам’ять.

Цього року громада, я думаю, що ми десь на 1 мільярд гривень допомоги нашим військовим вийдемо. Тому пам’ятаємо, що є найважливіші речі сьогодні – це зберегти Українську Державу. Ще раз низький уклін нашим хлопцям, низький уклін вам рідні, дякую вам і Слава Україні!», – підкреслює Івано-Франківський міський голова Руслан Марцінків.

Освячені дошки у Підлужжі стали частиною загальноміської програми «Івано-Франківськ – місто Героїв». Аби кожен, хто проходить повз, пам’ятав, завдяки кому над українськими містами та селами майорять синьо-жовті стяги.