Зі сторінок літописів у реальність: як Ярослав Пастернак відкопав серце княжого Галича

90 років тому було віднайдено фундаменти Успенського собору княжого Галича

25 липня 1936 року стало історичним днем для української археології. Саме цього дня експедиція Ярослава Пастернака відкрила в Крилосі фундаменти величного Успенського собору XII століття — головного храму Галицького князівства.

Пише Голос-Інфо з посиланням на Опілля: скарби нації

Ця знахідка підтвердила місце розташування княжого дитинця та дала відповідь на питання, яке десятиліттями хвилювало науковців. Відтоді стало беззаперечно зрозуміло: саме тут було серце давнього Галича.

Пошукам передувала кропітка праця. Ярослав Пастернак ретельно досліджував літописні джерела, які неодноразово згадують храм Святої Богородиці як духовний і політичний центр держави.

Саме в цьому соборі:

– у 1187 році поховали князя Ярослава Осмомисла;

– у 1211 році було утверджено княжу владу Данила Романовича;

– у 1238 році Данило повернувся до Галича й «взяв стіл отця свого», підтвердивши законність свого князювання;

– у 1221 році храм навіть став оборонною твердинею під час боротьби за Галич.

Остання літописна згадка про Успенський кафедральний собор датується 1254 роком, однак навіть після століть забуття його велич знову відкрилася світові завдяки археологічному відкриттю Ярослава Пастернака.

Сьогодні залишки фундаментів Успенського собору є однією з найцінніших пам’яток Національного заповідника «Давній Галич». Це місце, де історія перестає бути лише рядками літописів і постає перед нами як жива пам’ять про велич княжої столиці.

Стежте за нами в соціальних мережах: Ютуб, Телеграм, Фейсбук та Інстаграм.