У Франківському Музеї визвольних змагань з’явилися нові протоколи страт та історичні фото

У Музей визвольної боротьби (вул.Тарнавського, 22) передали низку архівних документів Служби Безпеки ОУН 1940-х років.

Про це Голос-Інфо дізнається від Руслана Марцінківа.

Більша частина документів – це повідомлення про ліквідацію повстанців та протоколи СБ ОУН про допити та страту зрадників. За підтримки Івано-Франківського міського голови Руслана Марцінківа та мецената, депутата міської ради Олега Капустяка, документи викупили на відкритому аукціоні та передали до Музею.

«Якщо оцінювати за сучасними мірками, то Служба Безпеки ОУН – це була і Служба безпеки України, і поліція, і частково судова гілка влади. Організувати таку сильну потужну і дисципліновану організацію фактично без підтримки державного механізму було дуже й дуже непросто. У неї відбирали тільки найкращі кадри. Служба безпеки ОУН – це є феномен в нашій державі. І важливо, що збережені документи про те, як вона була організована, функціонувала, які були протоколи та методи роботи. Надзвичайно приємно, що є цілий рух, який забезпечує повернення цих документів для громади», – прокоментував під час передачі документів Руслан Марцінків.

За словами міського голови, такі документи зайвий раз підтверджують, що Україні не 30 років, а набагато більше. Адже СБ ОУН діяла на підставі Акту відновлення Української Держави 30 червня 1941. На підставі цього документу видавалися відповідні розпорядчі документи та інструкції для ліквідації зрадників та сексотів.

Директор Івано-Франківського обласного музею визвольної боротьби імені Степана Бандери Ярослав Коретчук розповідає, що страчували виключно “запеклих зрадників” – тих, хто був причетний до знищення повстанців. Тож СБ ОУН спочатку проводила допити таких осіб, а потім, якщо співпраця була доведена на основі документів і свідчень, ухвалювалися рішення про ліквідацію таких зрадників.

«Такі документи дозволяють спростувати міфи, наче повстанці без суду і слідства знищували всіх, хто міг бути пов’язаний із радянськими репресивними органами. Насправді ж повстанці дуже серйозно ставилися до будь-яких повідомлень про співпрацю населення з радянськими органами: проводили слідство, вивчали матеріали справи, і лише за наявності величезного обтяжувального матеріалу, який вказував на причетність до загибелі повстанців, революційним судом ОУН виносилися рішення про усунення такої людини», – говорить історик.

Це могла бути або публічна страта через повішення задля постраху, або негласне фізичне усунення та поховання. А документи, передані до музею, містять дані про осіб, які були ліквідовані: імена, місця народження, вік, заняття та перелік злочинів.

«Документи показують правдиву історію, тому важливо, щоб вони були відкриті для ознайомлення і дослідження. Принагідно закликаю підприємців підтримувати Музей визвольних змагань купівлею та передачею таких документів», – відзначив меценат, депутат міської ради Олег Капустяк.