Анекдот дня: великий супермаркет. До юнака, в задумі застиглому біля полиці з макаронами, підходить бабуся і акуратно чіпає його за руку

Великий супермаркет. До юнака, в задумі застиглому біля полиці з макаронами, підходить бабуся і акуратно чіпає його за руку. Хлопець спочатку лякається, а тоді миролюбно посміхається бабусі і каже:

– Бабуля, ви щось хотіли?

– Ой, милок, ти вже мене пробач, але ти так схожий на мого Павлушу… синок був у мене, та загинув недавно… я можу тебе про щось попросити?

– Ну звичайно, бабуль. Що я можу для вас зробити?

– Та ось, миленький, я весь час ходила по магазинах зі своїм Павлом, він мені завжди допомагав. І кожен раз, коли я вже стояла з візком біля каси і розплачувалася, синок кричав на весь зал: “Мамочко, ми забули кефір!” — і біг за ним. Я тепер постійно про це згадую, як опиняюся в магазині. Милок, ти міг би так само біля каси зробити?

– Без проблем, бабуль.

Хлопець з бабусею під ручку підходять до каси, викладають продукти з візка. Касир пробиває їх, і в той момент юнак кричить на весь магазин:

– Мамочко, ми забули кефір!

– Так збігай і візьми, синочку.

Хлопець киває і тікає в молочний відділ. У цей момент до бабусі звертається касир, який закінчив пробивати продукти:

– Бабуля, дисконтна карта є?

– У синочка є. Зараз він повернеться, покаже картку і розплатиться, а я поки на вулиці почекаю, — відповідає старенька, згрібає продукти і бадьорим кроком йде.

Джерело