З яких причин діти у підлітковому віці починають соромитися своїх батьків

Підлітки починають соромитися батьків з кількох причин.

Ситуації, коли діти соромляться своїх батьків, зустрічаються дуже часто. Гадаємо, багатьом знайоме це почуття незручності, а, можливо, навіть сорому, коли мама, зустрічаючи вас зі школи, цілувала у щоку перед усім класом. Хотілося крізь землю провалитися і швидше сховатися від усмішок однокласників.

У якому віці виникає сором?

Найчастіше така проблема виникає у підлітковому віці, коли думка однолітків стає для дитини першорядною. Підлітку хочеться виглядати і відчувати себе самостійним, незалежним, а ця потреба пов’язана з сепарацією від батьків. Як можна бути “крутим”, якщо мама постійно просить відзвітувати, де ти зараз знаходишся, чи поїв ти, чи не замерз? Така поведінка підриває авторитет підлітка, роблячи його у компанії друзів “маминим мазунчиком”.

Психологи вважають, що сором може з’являтися вже у 4 роки, коли дитина починає активно взаємодіяти з однолітками і дізнаватися від них, якими можуть бути чужі мами і тата. І звичайно, відбувається мимовільне порівняння: “Тато Маші часто грає з нею на дитячому майданчику, а мій весь час проводить на роботі”, “Мама Саші робить для неї гарні іграшки, а моя так не вміє”. Дитина починає розуміти, що світ не обмежується тільки її родиною, і що у всіх все по-різному, і цілком можливо, що дитину щось буде не влаштовувати у своїх батьках.

Що викликає сором?

Підлітки часто соромляться того, що батьки проявляють до них ніжні почуття. Коли це відбувається вдома, то зазвичай не викликає проблем, але якщо мама або тато проявляють свою любов у компанії друзів дитини, то це, ймовірно, викличе невдоволення.

Деякі діти можуть соромитися віку своїх батьків. Хтось соромиться, що батьки у нього вже літні і старші за батьків однокласників на 15 років, а хтось, навпаки, відчуває незручність через те, що його батьки занадто молоді.

Трапляється таке, що батьки поводяться не так, як хотілося б їх дітям. Можливо, дитина хоче бачити у своїх батьках наставників, а вони поводяться і одягаються як підлітки. Особливо ніяково стає, коли вони починають розмовляти з друзями дитини їх мовою, іноді вживаючи слова, які вийшли з ужитку. А хтось, навпаки, волів би знайти друзів у особі батьків, але ті старомодні і не можуть його зрозуміти.

Може бути вкрай ніяково, коли батьки дитини є у тій чи іншій мірі люмпенами. Дітям не хочеться, щоб їх асоціювали з батьками, поведінка яких суспільством не сприймається.

Чому так відбувається?

Найчастіше конфлікт виникає у результаті зіткнення поколінь. Яким би чином батьки не намагалися бути сучасними, для своїх дітей вони будуть все одно “іншими”. Діти та їх батьки виросли за різних умов, у них були різні орієнтири у житті, різні цінності. І це нормально, часи змінюються, дітей виховують інакше, під ті умови, у яких вони зараз перебувають.

Що ж робити батькам?

Не потрібно дитину за це лаяти, найкраще спокійно з нею обговорити, що ж у неї викликає почуття сорому. Вона повинна розуміти, чому ви дієте так, а не інакше. Дізнавшись її претензії, вам варто подивитися на себе і подумати, що ж робити з тим, що не подобається вашій дитині. Якщо вам не складно змінити свої звички, які викликають незручність у дитини, то можна цим зайнятися. Якщо ж ви розумієте, що у вашої дитини такий погляд тому, що вона потрапила у певний колектив, то, можливо, варто замислитися про те, як змінити це середовище, можливо, змінивши школу, якщо це не завдасть шкоди дитині.

Джерело