Ці вислови дитина не повинна чути від батьків

Деякі речі у жодному разі не варто говорити дитині.

Часто батьки під час гніву можуть сказати дитині багато неприємних слів, що здаються, на перший погляд, нешкідливими, але насправді завдають сильної шкоди психіці. Часом дорослі навіть не розуміють, наскільки їх слова можуть образити дітей. Сьогодні ми розповімо вам про стоп-фрази, які точно не варто говорити дитині, навіть якщо вона зробила щось погане.

“Якщо ти продовжиш так поводитися, дядько поліцейський забере тебе”

Найголовніше правило для батьків: не можна вселяти страх і тривогу своїм дітям, а тим більше їм погрожувати. Для них ви — єдина людина у всьому світі, яка може їх захистити. “Якщо навіть мама погрожує, то я зовсім самотня?” — думає дитина. Поговоріть з малюком, поясніть, чому його поведінка недозволена, але не давайте йому приводу думати, що мама або тато готові віддати його містичному поліцейському у будь-якій важкій ситуації.

“Ти не повинен плакати! Ти ж хлопчик”

Знецінення почуттів будь-якої людини, навіть дорослої, може згубно позначитися на її психологічному стані, що вже говорити про дитину. Плакати не соромно, тому що дитина засмучена. Ваше завдання — з’ясувати причину емоційного стану, а не підливати олію у вогонь запереченням її почуттів.

“Ми з твоїм батьком все робимо заради тебе!”

Цією фразою ви вселяєте дитині почуття провини, яке у більш дорослому віці переросте у комплекси і перманентне відчуття того, що вона комусь щось винна. Дитина не просила її народжувати — це було ваше рішення, тому забезпечувати своїй дитині гарне життя — ваш обов’язок, а не її примха.

“Я у твоєму віці вже…”

Підставити у цю фразу можна що завгодно. Багато батьків помилково вважають, що такими словами мотивують дитину на нові перемоги і звершення. Насправді ж це призводить до того, що дитина відчуває себе недостатньо гарною, тому що не може досягти ідеалу, намальованого батьками. Так і зароджується комплекс неповноцінності.

“А ось Даша з сусіднього двору…”

Ніколи не порівнюйте свою дитину з кимось, адже це ще один шлях до комплексу неповноцінності. Можливо, Даша з сусіднього двору вже самостійно миє посуд, але ваша дитина добре малює. Замість того, щоб лаяти за відсутність навичок, похваліть дитину за ті, що у неї вже є.

“Ти винен, тому що ти старший”

Дитина щойно пережила появу ще одного малюка у вашій домівці, що вже було для неї сильним стресом, адже раніше вона була єдиною, і уся любов діставалася їй. Звинувачуючи старшого малюка в усіх гріхах, ви вирощуєте у ньому ненависть до себе, молодшої сестри або брата, а, можливо, і до усіх дітей взагалі.

“Ти ще занадто маленький, щоб це знати”

Не вбивайте цікавість у дитині. Якщо вона запитує вас про щось складне, спробуйте пояснити їй це простими словами. Навіть якщо вона не зрозуміє, дитина буде знати, що може звернутися до батьків з будь-яким питанням.

Джерело