У чому різниця між білим та бурим рисом

Не завжди бурий рис є кориснішим за білий.

Любителі білого рису і борці за права його дикого побратима, здається, ніколи не знайдуть спільну мову. Дикий (він же коричневий або бурий) рис цінують за користь для організму, а білий — за суші, плов, різотто та інші кулінарні радощі. Але все ж таки — наскільки дикий рис корисніший за білий?

Правда в тому, що білий і дикий рис — це одне й те саме. Єдина відмінність у тому, що білий рис обробляють набагато сильніше і довше, щоб видалити все, крім, власне, білої частини — ендосперму зерна. На дикому ж рисі залишається оболонка зерна, висівки, все те, у чому менше крохмалю, більше мінералів і деяких вітамінів. Саме вони надають рису колір.

Далі у справу вступає поширений стереотип, який свідчить, що їжа бурих і коричневих відтінків здоровіша за білий аналог. Сірий хліб з зернятками кращий за шматок білого, макарони з цільнозернової пшениці кращі за жовто-білу локшину…

Але чи справді ми робимо правильний вибір, коли купуємо упаковку дикого рису? Або коли витрачаємо час на приготування? Або коли починаємо боятися страв, до складу яких входить білий рис — плову, різотто, і безлічі смачних азійських страв?

Ймовірність того, що наші побоювання марні, достатньо висока. Зараз пояснимо, чому.

Дикий рис містить більше клітковини і білка, ніж білий рис, і це добре. Але дикий рис також містить більше вуглеводів, жиру і, в цілому, більше калорій, ніж білий. Якщо подивитися лише на КБЖУ, здається, що білий рис зовсім не гірший (особливо для тих, хто стежить лише за цими чотирма параметрами або лише за калоріями).

Але не можна забувати про те, що білий рис має високий глікемічний індекс, і наші тіла можуть “впоратися” з ним набагато швидше. Глюкоза у крові, відповідно, теж підскакує, і якщо ви схильні до ризику захворіти на діабет 2 типу, дотримуйтесь низьковуглеводної дієти.

Якщо ви просто намагаєтеся тримати свої цукор і інсулін поза американських гірок, можливо, вам краще не їсти білий рис. Інші види — будь ласка!

Попри те, що дикий рис містить більше поживних речовин, таких як магній, фосфор, марганець, селен, мідь і калій, білий не завжди йому поступається. Фактично, дослідження показують, що немає доказів істотної переваги дієти з диким рисом над харчуванням з білим рисом. Нехай у дикому рисі дещо більше мікроелементів, але не всі з них біологічно доступні, а деякі руйнуються під час тривалої теплової обробки.

Ложка дьогтю у чашці рису

Тепер давайте поговоримо про інше, менш відоме джерело занепокоєння. Про фітати, що містяться у коричневому рисі. Фітат — речовина, що знижує доступність поживних елементів, які містяться у раціоні. Фітинова кислота має нездоровий потяг до необхідних нашому організму мінералів. Наприклад, коли залізо і цинк зв’язуються з фітиновою кислотою, вони перетворюються на нерозчинні, і засвоїти їх з їжі стає значно важче. Згідно з одним дослідженням, проведеним у Японії, фітинова кислота також впливає на рівень азоту і засвоюваність білка.

Японські вчені порівняли показники холестерину і мінералів у крові у людей, що надають перевагу коричневому рису з результатами любителів білого рису. Вони прийшли до висновку, що дикий рис знижує засвоюваність білка і баланс мінералів.

Не варто забувати, що у рису є й інша проблема — миш’як. Його вміст у рисі вищий, ніж в інших харчових продуктах, що пов’язано з особливостями вирощування цієї культури. Згідно з дослідженнями, у коричневому рисі більше миш’яку, ніж у білому рисі того ж походження.

Невже рис небезпечний для здоров’я?

Зрозуміло, ми говоримо про незначну кількість фітатів і миш’яку, вам не потрібно починати панікувати і викидати рисові запаси у відро для сміття. Вчені вважають, що вживання — у розумній кількості — будь-якого типу рису є абсолютною нормою, особливо якщо ви намагаєтеся дотримуватися збалансованої дієти.

Якщо ви все ж таки стурбовані, добре промийте рис (ви, швидше за все, вже це робите) і варіть у великій кількості води, як макарони. Такий спосіб, звичайно, зменшує кількість корисних мікроелементів, але зробити вирішальний вибір вам доведеться самостійно. Їжте рис не частіше одного-двох разів на тиждень, і все буде відмінно.

Яка ж думка сучасної науки щодо рису?

Обидва види рису гарні, жоден з них не є ідеальним. У кожного виду є незначні переваги і недоліки. І, головне, немає вирішального чинника, який дозволить одному виду вирватися вперед. Якщо ви знаходитесь у групі ризику з діабету, можливо, вам варто вибирати дикий рис. Якщо з вашим здоров’ям усе гаразд, не відмовляйте собі у білому рисі. Але у будь-якому випадку варто стежити за різноманітністю вашого раціону, не забуваючи про м’ясо, овочі і фрукти.

Намагайтеся не зациклюватися на дрібницях. Легке ставлення до життя — ось головна запорука гарного самопочуття.

Джерело