Суд зобов’язав чоловіка виплатити аліменти, які він не заплатив 7 років тому

У позовній заяві батько дитини вказував, що з 2014 року до початку 2022 року в нього утворилася заборгованість у сумі майже 75 тисяч гривень, так як мати дитини не пред’являла до примусового виконання судове рішення, оскільки отримувала від нього на утримання дитини гроші та інші необхідні речі. Протягом 2015-2016 року вони помирилися і проживали разом і він брав активну участь в утриманні сім’ї. Однак спільне сімейне життя у них з відповідачкою все ж таки не склалось, з листопада 2017 року вони перестали проживати як сім’я, а він допомагав їхній неповнолітній дочці при можливості в різних сумах. Попри це у січні 2022 року відповідачка довідалась, що він має намір одружитись, і що його майбутня дружина, чекає від нього дитину, а тому, з метою помсти, через практично 7 років після рішення суду про стягнення з нього аліментів, звернулась із заявою у виконавчу службу про відкриття стосовно нього виконавчого провадження.

Відповідачка у судовому засіданні заперечили проти задоволення позову, вказуючи на відсутність для цього підстав, так як батько дитини протягом 2015-2016 років і проживав з нею, але грошей не давав бо із закордонних заробітків практично нічого не привозив, а влаштувавшись на роботу – пропрацювавши всього лише один місяць та звільнився. Вона ж щоб прожити з дитиною змушена була оформив кредит на суму 9700 грн. Наприкінці 2016 року позивач вчинив скандал і з цього часу разом вони не проживають. Підтвердила, що позивач інколи передавав гроші дитині, надсилав посилки, купляв одяг та взуття. На неодноразові телефонні дзвінки з проханням надати кошти на утримання неповнолітньої дочки, оскільки сама не може забезпечити її всім необхідним, позивач не реагував, що і змусило її звернутись у виконавчу службу для примусового стягнення аліментів. Додала, навіть попри відкриття виконавчого провадження, за період з січня по травень 2022 року, вона не отримала від позивача жодної копійки аліментів на утримання дочки.

Відмовляючи у позові про звільнення його від сплати заборгованості по аліментам, суд виходив з положень ч.2 ст.197 СК України, згідно яких за позовом платника аліментів, суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Позивач не надав суду жодних доказів про наявність у нього тяжкої хвороби чи інвалідності, та у судовому засіданні ствердив, що він фізично здоровий, не хворіє, інших утриманців немає, а сам факт проживання жінки та чоловіка разом, на думку суду, не свідчить про участь останнього в матеріальному утриманні дитини, в тому числі в розмірі визначеному рішенням суду про стягнення аліментів. Тому суд не знайшов підстав, які б дозволили звільнити позивача від сплати заборгованості за аліментами. Крім цього суд вказав у своєму рішенні, що позивач, після фактичного поновлення відносин з відповідачкою, мав право звернутися до суду з позовом про припинення стягнення аліментів, однак з таким позовом до суду не звернувся, хоч і знав що має сплачувати аліменти, рішенням суду не виконував, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість зі сплати аліментів.