Знайшла натхнення в шоколадці «Чайка»: вийшов новий випуск відеопроєкту «вам треба знати» про Поліну Райко
Журналістка та рекламниця Яна Проценко опублікувала на YouTube новий випуск нового проєкту про культуру «вам треба знати». У ньому авторка розповідає цікаві та важливі історії про видатних діячів української культури. Новий випуск присвячений життю та творчості української художниці Поліни Райко.
«вам треба знати» — це місце для дослідження української культури та мистецтва.
Поліна (Пелагея) Андріївна Райко — українська художниця-самоучка в жанрі наївного мистецтва. Народилася 15 травня 1928 (насправді — у квітні), Цюрупинськ (нині Олешки), Херсонська область. Малювати Поліна почала у 69 років. І настільки захопилася цією справою, що витрачала на фарбу та пензлі практично всю свою пенсію.
У 1954 році, поблизу річки Конки в Олешках, сім’я Райків збудувала новий шестикімнатний будинок. У 1994 році їхня донька загинула в автокатастрофі, а наступного року помер чоловік Микола. Через два роки їхній син Сергій потрапив до виправної колонії, повернувся у 2000 році, і через два роки його не стало.
Поліна Райко присвятила свої останні роки життя творчості, почавши малювати у 69 років. Одного разу сусідка запропонувала їй: «Намалюйте голуба на воротах». Вона намалювала. Потім ще одного. Далі Поліна почала розписувати стіни й стелю в будинку. Вона переносила свій біль, горе, нужду та страх у ці малюнки, перетворюючи їх на красу, яка «оживала».
Ці розписи справді мають дещо «потойбічний» вигляд. На одній зі стін зображені дві сестри Поліни у вигляді ангелів, які сидять на півмісяцях. Поруч — сама Поліна, теж крилата і молода. З іншої стіни суворо дивиться неголений чоловік із балалайкою. Він сидить у човні, оточений великими суліями з самогоном і домашнім вином. Це Полінін чоловік, який був рибалкою. Художниця намалювала йому вудку, про яку він мріяв за життя. На іншому зображенні — хлопчик і дівчинка з Ангелом: це діти мисткині, яких вона намагалася відмолити в іншому світі.
Зі стін усіх шести кімнат зазирають різні птахи, звірі й велетенські умиротворені риби. А ще там є архетипові українські квіти, подібні до тих, що можна побачити на традиційному народному стінописі та картинах Марії Примаченко. Поліна також зображувала церкви, ангелів, святих, Богородицю і Христа. Сюжети вона черпала не лише з власного життя, а й зі снів, з різних зображень у брошурах, на конвертах, листівках і етикетках.
Вона малювала ночами: затуляла вікна зсередини віконницями, співала і творила. Так тривало шість років. А коли у 2004-му завершила останню картину та померла.
Кілька років тому співробітники музею Гончара поспілкувалися з сусідами Райко, які були з нею в дружніх стосунках. Місцеві розповіли, що в Олешках Поліну Райко вважали дивакуватою, навіть трохи несповна розуму, бо вона любила ходити до плавнів, сидіти на самоті, слухати спів птахів або «спілкуватися» з рибою. Коли сусіди казали їй, що краще було б витрачати гроші на їжу, Поліна відповідала:
«Я щаслива, тільки коли я малюю».
Громадські активісти та митці докладали зусиль, щоб зберегти унікальний будинок Поліни Райко. Київський художник Борис Єгіазарян домігся того, щоб мальовану хату не знесли для будівництва гаража. Зрештою, її придбав канадець Ендрюс Неміцкас як весільний подарунок для своєї дружини-українки. Оскільки будівля перебувала у приватній власності, державні інституції мало цікавилися збереженням цієї перлини наївного мистецтва, і хата поступово руйнувалася під впливом часу та негоди. Виникали ідеї перенести її до Києва або законсервувати стінопис за допомогою сучасних реставраційних технологій, але далі пропозицій справа не пішла, бо це вимагало значних коштів. У 2008 році херсонський художник В’ячеслав Машницький створив Благодійний фонд Поліни Райко для збереження її спадщини. Будинок-музей Райко став місцем паломництва, де проводили фестивалі, резиденції та знімання фільмів.
У травні 2023 року окупанти хотіли заселитися в порожній будинок художниці, але люди його відстояли, «влаштували великий скандал», мовляв, не можна заходити, там музей:
«Подробиць не знаю, вона коротко сказала, що ми їх погнали. Росіяни пішли, мабуть, через те, що люди підняли хай, а може, з-за того, що просто їм було не вигідно там розміщуватися. І було все добре. Ну, а потім трапилося те, що трапилося…», — розповідає менеджер Благодійного фонду Поліни Райко художник Семен Храмцов.
Однак 6 липня 2023 року окупанти підірвали Каховську ГЕС, що призвело не лише до масштабної екологічної катастрофи та змусило тисячі людей залишити свої домівки, але й знищило велику кількість культурних пам’яток Херсонщини. Серед них був і будинок-музей художниці Поліни Райко в Олешках, тимчасово окупованому місті на лівому березі Дніпра. Про небезпеку для музею повідомило Міністерство культури, а ввечері 7 червня менеджер Благодійного фонду Поліни Райко, художник Семен Храмцов, написав на своїй сторінці в фейсбуку, що музей опинився під водою.
«Станом на зараз (7.06.23, 18:00) мені відомо, що будиночок з фресками під водою. Берегині евакуювалися і знаходяться в безпеці».
У 2021 році, за підтримки херсонського Центру культурного розвитку «Тотем», будинок Поліни Райко було внесено до реєстру пам’яток місцевого значення. Цей статус, після затоплення, дозволяє подати позов до російської Федерації за воєнний злочин проти культурної спадщини. Ще у 2013 році експедиція Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара» задокументувала будинок Поліни Райко, зробивши фотографії, відеозаписи та заміри. Завдяки цьому можна буде відтворити цю унікальну споруду, принаймні її образ.
Переглядів: 790