«Як там Катя?». Чому дебют Крістіни Тінькевич — це кращий «жіночий погляд» у сучасній українській соціальній драмі

25 січня в український прокат вийшла соціальна драма «Як там Катя?» — дебютна робота режисерки Крістіни Тінькевич. Світова прем’єра фільму відбулася у 2022 році в Локарно, де фільм здобув спецприз журі Ciné+, а виконавицю головної ролі Анастасію Карпенко відзначили за найкращу акторську роботу.

Кінокритик Ігор Кромф подивився стрічку і спеціально для Лірум розповідає, чому це одна з найяскравіших соціальних драм української нової хвилі.

Сюжет фільму насправді досить простий. На київській Лівобережці живе лікарка швидкої допомоги Анна. Їй під сорок. Здебільшого життя в неї — це тягуча рутина: скажений темп роботи, мати з деменцією, сестра-дармоїдка, кредит на квартиру й одружений коханець, який, звісно, ніколи не піде від родини. Головна радість, мотивація та натхнення в житті Анни — її 11-річна донька Катя. Все, чого намагається досягти Анна, це щоб її донька мала краще життя.

Однак раптово доньку збиває мажорка, а згодом Катя помирає. Життя Анни перетворюється на пекло. Спершу вона оббиває лікарняні пороги, занурюючись в борги, де всі «забили» на порятунок її дитини. Згодом зіштовхується з полі(мілі)цейською системою, де таких справ у слідчого пів шафи й щось робити заради справедливості у випадку, де донька бізнесвумен збила доньку якоїсь лікарки, йому просто неохота. Відвертається від Анни і її коханець, у якого «ну ти ж розумієш сім’я», а згодом і рідні, які зрозуміли, що на смерті Каті можна заробити грошей.

У фіналі Анна знову зустрічається з вбивцею своєї доньки. Вона може врятувати її, але не робить цього. Щоправда, навіть така старозавітна ситуація «око за око» не приносить катарсису.

Однією з важливих рис української нової хвилі є те, що жінок у режисерському кріслі не менше, ніж чоловіків. Насправді це дійсно цікавий гендерний феномен, якщо порівнювати з новими хвилями інших країни. Однак, попри наявність великої кількості режисерок в українському кіно, саме «жіноча історія» та «жіночий погляд» в українському кінематографі представлений, скажімо, не настільки широко, як можливо цього б хотілося.

«Як там Катя?» — це дуже «жіноча історія» про нашу соціальну несправедливість, про складність переживання втрати найближчих, про депресію та втому від життя. І чесно кажучи, нехай би всі дебюти в українському кіно були такими якісними та продуманими, як у Крістіни Тінькевич.

Сценарій до фільму писали Сергій Касторний, Наталія Блок та Юлія Гончар. Прекрасна історія про життя, мрії та тривоги простих людей, яких щодня можна зустріти в маршрутці, супермаркеті та, власне, навіть якщо подивитися в дзеркало. В цій історії немає місця надмірним та пафосним діалогам, герої фільму говорять простою і живою мовою.

Сценарну роботу доповнює дуже якісна операторська робота Влада Вороніна. Ручна камера, яка ніби слідкує за життям Анни постійно, фіксуючи її в тьмяних кольорах, наповнених жовтуватим світлом електроламп чи синім світлом телеекранів, або ж взагалі використовуючи природне освітлення. Простота та динамічність цих візуальних рішень наближає це кіно до соціальних драм італійського неореалізму чи нової радянської хвилі періоду «відлиги».

Але, звісно, головна окраса, яка зшиває ці сценарні, режисерські та операторські напрацювання — це виконавиця головної ролі Анастасія Карпенко. На жаль, але в українському кіно нової хвилі не так багато сильних та цікавих жіночих образів, тим паче в головних ролях. Тому роль Карпенко особливо потужно виглядає в українському кіно. Акторка будує цей образ жінки, яка з тягот щоденної рутини переходить у пекло бюрократичної несправедливості, депресії та непроханих порад на німій міміці непроговореного болю.

У фільмі є щонайменше дві сцени: танців на дискотеці, куди Анну заволокли подруги, «щоб розвіяти» і розмови двох матерів Анни та Ірини (матері убивці Каті), які вартують того, щоб бути в топі кращих сцен українського кіно.

Єдине слабке місце у «Як там Катя?» — це фінал. Сюжет фільму вибудований максимально просто, але водночас реалістично та логічно. І раптом глядачеві пропонують розв’язку в стилі програми «Сімейні мелодрами». Так, очевидно, що в ній уся суть, адже вона підводить до головної ідеї стрічки — екзистенційного морального вибору в житті й того, що помста не позбавляє болю. Однак, настільки спрощений та «прямо в лоб», що повірити у фінал стрічки можна дуже-дуже умовно.

В сухому залишку, «Як там Катя?» — це один із кращих зразків соціальної драми в новій хвилі українського кіно. Тонка історія про переживання втрати, яка глибоко пов’язана контекстом українського бюрократичного пекла. Історія про людину, яка лишалася сам на сам, що репрезентує «жіночий погляд» в українському кіно.

Джерело