Як самому зробити знаменитий WD-40

Як заощадити на найвідомішому проникаючому мастилі.

Немає в Україні такого багажника, де в потаємному кутку не сховався той самий синій балончик — мастила WD-40. Навіть до статистики звертатися не потрібно: американське проникаюче мастило — найпопулярніша автохімія в країні.

А чи можна відтворити її в гаражних умовах, щоб не платити за бренд?

Тим, хто не знайомий з чудодійними властивостями «синього флакона», настав час звернутися до «всесвітньої павутини»: народна поголоска говорить, ніби з її допомогою можна і рибу ловити, і лікувати артрити, і вошей виводити, і взагалі знайти ще приблизно мільйон різних застосувань. Ну, а транспортний засіб, не обладнаний даним препаратом, вважається просто небезпечним: а якщо раптом, то що? І бризнути на причину бід буде нічим.

У кожному жарті є частка правди: WD-40 дійсно здатна створити диво зі складним і закислим з’єднанням, оживити давно заіржавілий замок і допомогти вставити ключ в замерзлу свердловину. WD — це скорочення від Water Displacement — видавлювач вологи, на всякий випадок. А ще прибрати подряпину і прилиплих комах, очистити клеми, вивести плями на кузові, і багато-багато іншого. Є у чудо-засобу тільки один недолік: ціна. Маленький флакончик коштує від 50 гривень, а за пристойних розмірів тару доведеться відвалити не менше двохсот. Скільки з цієї суми йде за бренд, а скільки — за саме зілля?

Склад більш-менш відомий: уайт-спірит, моторне мастило, вуглекислий газ, щоб рідину перетворити в аерозоль, і якийсь таємний елемент. Опустивши недосяжне, отримуємо два інгредієнти, які є в кожному гаражі — уайт-спірит, який «забезпечує логістику» того самого мастила, в ролі якого виступає звичайне моторне мастило. Знаменитий розчинник легко можна замінити гасом високого очищення. «Моторне» — те, що першим потрапляє під руку: мінеральне, напів — або повністю синтетичне в даному випадку значення не має. Нам відкрутити гвинт…

Щоб не було пересудів, об’єднаємо в пропорції ¾ уайт-спірит і ¼ мастило. Змішати, але не збовтувати, тримаючи в голові швидке випаровування розчинника. Іншими словами, склад потрібно використовувати відразу після його створення. Термін зберігання навіть у закритій тарі довгим не буде.

Залишилося придумати, яким чином доставити отриманий склад «за адресою». Якщо під рукою не виявилося розпилювача для масштабних поверхонь і шприца для малих, то застосовується старий, як світ, і перевірений, як мала саперна лопатка, метод: робимо компрес, обмотавши потрібний нам вузол просоченою у тільки що створеному розчині ганчіркою. «Відріз» лахміття і старих кухонних рушників знайдеться завжди.

І ось диво. Працює! Може, не настільки спритно, як WD-40, адже немає такої сильної моральної складової, але нітрохи не менш продуктивно. Закислі гайки та гвинти піддаються, механізми починають провертатися. Тобто з мертвої точки зрушило — далі вже справа техніки та інструменту.

Джерело