Владика Микола Семенишин, Єпископ-помічник Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ, очолив Архієрейську Божественну Літургію у храмі Всіх Святих

Цього дня у храмі чисельно зібралися вірні, діти та молодь. У часі моління Владиці Миколі співслужили сотрудники святині о. Михайло Макар та о. Володимир Ганжа.

Звертаючись до присутніх із проповіддю, Архієрей розважив над словами недільного Євангелія:

«У четверту неділю після Зіслання Святого Духа ми чуємо розповідь про оздоровлення слуги сотника. Христос, будучи на землі, робив багато чудес. Кожне чудо створене Спасителем має свої нюанси. Цікаво, що оздоровлення слуги сотника відбувається не тому, що він про це просить. Про цього слугу ми не знаємо нічого — ні як він називається, ні на що хворіє. Тільки знаємо, що сотник, бачачи Ісуса, каже: “Господи, слуга мій лежить вдома розслаблений і мучиться тяжко”. Цікава реакція Ісуса: Він одразу реагує на слова сотника, який тільки оповів ситуацію, не просячи нічого. Господь каже: “Я прийду і оздоровлю його”».

«Якою великою є віра цього сотника! Але попри його віру, варто звернути увагу на його уважність до людини. Він звертається до Господа, представляючи ситуацію свого слуги. Не своєї дружини, не батьків чи дітей, або ж найкращого друга, а слуги. Мабуть, цей сотник справді був милосердним, якщо переймався за добро іншої людини, не зважаючи на її статус, на те, чим вона займається, яку має освіту чи на її колір шкіри. Для сотника є важливою людина», — наголосив Єпископ-помічник.

«Відповідаючи на слова Ісуса “Я прийду і оздоровлю його”, сотник мовить, що не гідний того, щоб Христос вступав до його дому. “Скажи лише слово й слуга мій одужає”. “Скажи лише слово” — якою має бути віра цього сотника? Для нього вистачить, якщо Господь скаже бодай слово. Справді, слово є значущим — наше слово надії, підтримки, заохочення й солідарності може врятувати людину, а гостре слово може поранити чи вбити її. Слово відіграє вагому роль, але животворчим є лише слово Боже», — відзначив проповідник.

Як зауважив Владика Микола, сотник представляє потребу свого слуги, а Господь вислуховує її. Подібно до цього, ми молимося до Божого заступництва і просимо, щоб Він вислухав нас у різних потребах, особистих, родинних чи національних:

«Молитва заступництва має велику силу. Нехай цей сотник буде для нас добрим прикладом у тому, щоб зауважувати потреби ближнього, а згодом, зауваживши їх, докладати зусиль, аби допомогти. Можемо допомогти самі чи попросити ще когось, але також маємо допомогти нашою молитвою і робити це з вірою».

Однак, як мовив Архієрей, є ще один важливий момент: Господь вислуховує молитву тоді, коли ми просимо про те, що збігається з Божою волею.

«Перш ніж просити чогось у Господа, потрібно розпізнати, чи те чого просимо є справді волею Божою чи нашою? Сам Ісус Христос на Оливній горі навчає нас як правильно молитися — попри те, що Йому тяжко і страшно, Він промовляє: «Отче, як волієш, пронеси мимо Мене цю чашу! Та проте не Моя, а Твоя нехай станеться воля!». Просімо! Але нехай у наших проханнях Господь вислуховує те, чого Він хоче для нас, і що нам ще потрібно пізнати. Адже Божа воля є добром і спасінням для людини, вона є шляхом до радості, злагоди й любові», — підсумував Єпископ.

Опісля моління Владика Микола подякував присутнім за спільну молитву, зокрема підкреслюючи радість від того, як багато у храмі зібралося діток. Відтак о. Михайло Макар висловив Єпископу-помічнику слова вдячності за візит та відкритість до людей.

На завершення у храмі лунало Многоліття, а Владика Микола уділив присутнім архієрейське благословення.