Військовий Андрій Смоленський після важких поранень на фронті намагається адаптуватися до звичайного життя

Щодня в Центрі фізичної та реабілітаційної медицини обласної клінічної лікарні військовий Андрій Смоленський після важких поранень на фронті опановує нове, навчається контактувати зі світом так, як ніколи раніше.

Пише Голос-Інфо, посилаючись на КНП ОКЛ Івано-Франківської обласної ради.

А ще він долучається до різних активностей і має чимало запитань, слушних думок і пропозицій про те, як вибудувати взаємодію між цивільними і тими, хто воював чи воює.

Андрій каже, що не сприймає себе як військового. Хоч, не роздумуючи, пішов захищати батьківщину. Хоча став командиром окремого підрозділу аеророзвідки. Хоча втратив на війні зір і руки. Хоч досі намагається бути корисним для своїх побратимів.

“Ми такі ж цивільні, які взяли зброю. І щойно закінчиться війна – хотіли б повернутися до цивільного життя”– каже Андрій.

Тож межу між військовими й цивільними, на його думку, проводити не варто. Варто дати тим, хто повертається з нуля, повагу, прийняття і розуміння. І варто спілкуватися відкрито.

Проте, зізнається Андрій, про дещо говорити йому доволі складно, і він не наважується запитати про те навіть у своїх друзів: що керує цивільною людиною, яка не йде на фронт. Ні, не для того, щоб засудити. Але щоб зрозуміти: «у чому ця різниця між нами».

Над темою бар’єрів між військовими і цивільними, про адаптацію воїнів до життя після фронту Андрій Смоленський розмірковує під час дискусії.

Стежте за нами в соціальних мережах: Ютуб, Телеграм, Фейсбук та Інстаграм.