Російські генерали, які загинули в боях на території України
За офіційними джерелами щодня в Україні гине приблизно тисяча окупантів. Знищені нашими захисниками вороги – це далеко не завжди звичайні погано навчені строковики 18-20 років, яких немало відправив Путін на вірну смерть в Україні. Окрім мобілізованих підлітків, Росія вторглася в Україну і низкою своїх елітних підрозділів. Більшість з них уже розбиті чи зазнали значних втрат у боях на території України.
Разом зі своїми підрозділами часто гинуть чи потрапляють в полон і їхні командири. Коли ви чуєте в новинах, що загинув черговий полковник чи генерал російської армії, знайте це надзвичайно хороші новини мінімум з двох причин.
Перша. Загибель командного складу росіян це найкращий показник реального стану справ у їхній армії. Коли на полі бої бою гинуть генерали, треба розуміти – у ворога все дуже погано.
І друга – втрата командного складу ворогом майже автоматично робить ворожий підрозділ дезорієнтованим і небоєздатним. Російські солдати і без того вже глибоко деморалізовані, а з відсутністю командування це, по суті, стадо загнаної худоби, яка втратила пастуха. Добре, якщо зможуть знайти дорогу назад.
Отже, за два тижні війни в Україні загинуло вже немало кадрових офіцерів російської армії. Список їх уже достатньо довгий і постійно поновлюється.
На сьогодні офіційно відомо принаймні про трьох генералів російської армії, які позолочені латунні медалі за війну в Україні отримають тепер ніяк не інакше, як посмертно.
Ще в перші дні війни під Гостомелем на Київщині наші військові розгромили колону 141-го моторизованого полку Росгвардії Чечні. Тоді загинув командир цього полку – генерал-майор Магомед Тушаєв. Це один із соратників президента Чечні Рамзана Кадирова, а 14 моторизований полк Росгвардії Чечні – найбільш елітний його підрозділ. Принаймні вважався таким.
Короткострокове турне по Україні, як зрештою і власне життя, завершив російський генерал-майор Андрій Суховецький. Це один з найбільш титулованих російських генералів. Воював у Чечні, Абхазії, Сирії. Медаллю «За повернення Криму» хизувався на парадах 9 травня в Москві на Червоній площі. Очевидно, мріяв ще про медаль «За взяття Маріуполя», але не судилось.
Погану карму медаль «За повернення Криму» принесла і ще одному російському генералу – Віталію Герасимову, начальнику штабу і першому заступнику командувача 41-ї загальновійськової армії Центрального військового округу. Герасимов воював в Чечні і Сирії, захоплював Крим, мріяв побувати в Харкові, але не пройшов паспортний контроль від ЗСУ.
Треба розуміти, що загибель російських генералів означає і повний крах військ на тих напрямках, які вони очолювали. Тушаєв – це знищені величезні колони кадирівців під Гостомелем, Суховецький – це величезні втрати ворога під Маріуполем, а Герасимов – це розбиті елітні таманська та кантемирівська танкові дивізії під Харковом. Міф про російську армію, як про одну з найсильніших армій світу, остаточно зруйновано.
Переглядів: 850
