Прикарпатець, який убив власну дитину, отримав сім років тюрми

Рожнятівський районний суд виніс вирок уродженцю с.Ясеня Рожнятівського району, який вбив власну дитину.

Обвинувачений спричинив умисне тяжке тілесне ушкодження, яке призвело до смерті його малолітньої дитини, пише Галичина.

11 січня 2019 року у період часу з 05 год. 00 хв. до 08 год. 00 хв. обвинувачений, знаходячись в приміщенні літньої кухні за місцем свого проживання, діючи умисно та цілеспрямовано на ґрунті гніву, що виник через крик та плач малолітньої, наніс декілька ударів рукою потерпілій по обличчі та голові, спричинивши їй ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми з вдавленим переломом лобної кістки зліва, крововиливами під м`яку мозкову оболонку, тверду мозкову оболонку (35-40 мл), та в речовину головного мозку, крововиливами в м`які тканини голови, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що є небезпечними для життя в момент спричинення і перебувають в причинному зв`язку з настанням смерті потерпілої, синців та садна в ділянці обличчя, крововиливів в слизову оболонку верхньої губи, крововиливу в слизову оболонку нижньої губи, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Після отримання вказаних тілесних ушкоджень дитину доставили в приймальний покій Перегінської номерної лікарні № 2, де від отриманих тілесних ушкоджень того ж дня об 11 год. 54 хв. померла.

В ході судового розгляду обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав. Він пояснив, що приблизно о 05 год. 30 хв. дочка проснулася і почала плакати. Він взяв дитину з коляски і поклав до себе на ліжко де переодів та нагодував. Оскільки в будинку на той час не було світла, тому він весь час підсвічував мобільним телефоном, який тримав зубами у роті. Після чого взявши дитину з ліжка, він хотів покласти її назад у коляску, однак дитина випала у нього з рук, вдарилася об коляску та впала на підлогу, від чого остання почала сильно плакати. Спочатку він віднайшов телефон, щоб собі присвітити, а потім з підлоги підняв дитину та знову поклав її до себе у ліжко і дав їй пляшку з молоком, від чого дитина трохи заспокоїлась. Після чого він вже заснути не міг.

Приблизно о 07 год. ранку прокинулася його дружина, якій він розказав, що дитина вночі впала і він дитину заспокоїв. Однак, близько 07 год. 30 хв. він зателефонував до своєї сестри, яка прийшла до них, оглянула дитину і сказала, що необхідно терміново викликати швидку медичну допомогу та зателефонувала в лікарню.

Лікарі приїхали приблизно через дві години, оглянули дитину і відразу ж повезли її в лікарню. Разом з дитиною в лікарню поїхав його батько та дружина , а він, за порадою своєї сестри, залишився вдома. Після цього, через деякий час, до них додому приїхали працівники поліції, які забрали його у відділення поліції.

Обвинувачений стверджує, що навмисно він дитину не бив, однак допускає, що уві сні міг вдарити рукою дитину та нанести їй тілесні ушкодження, оскільки вночі він спить неспокійно, постійно крутиться та розкидує руками.

Незважаючи на не визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненному кримінальному правопорушенні, його вина у вчиненому доводиться зібраними під час досудового розслідування та перевіреними у судовому засіданні доказами.

Матір загиблої дитини повідомила, що станом на 11 січня 2019 року дочці було п`ять місяців, і вона нормально розвивалася, дитину вона нікому не давала, самостійно випасти з коляски вона не могла. Разом з тим, вона вважає, що обвинувачений у смерті дочки не винуватий, а винуваті медичні працівники, які вчасно не надали дитині медичну допомогу, у зв`язку з чим остання померла. Просила обвинуваченого не карати.

Судмедексперт пояснила, що смерть малолітньої настала від закритої черепно-мозкової травми, гематома була розташована під твердою мозковою оболонкою по ходу прилягання, тім`яна потилична частина голови. Було декілька прикладань травмуючої сили. Також був перелом вдавленої лобної кістки зліва, крововиливи в м`які частини голови.

Зазначила, що падіння дитини не могло призвести до її смерті, тому, що на її тілі було не одно садно чи синець, а декілька тілесних ушкоджень, синці, крововиливи, вдавлений перелом. Такий перелом виключає падіння об підлогу, тому що підлога це необмежена поверхня, а тілесні ушкодження виявлені на тілі дитини могли утворитися тільки від ударів обмеженої поверхні. Вдавлений перелом міг виникнути від обмеженої поверхні неправильної форми, якими могли бути кулак, долоня руки, але не підлога. Ствердила, що від одноразового падіння дитини на підлогу не могли бути такі травми.

Суд вважає, що дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, яке призвело до смерті потерпілої.

Суд враховує, що обвинувачений є особою з інвалідністю другої групи з дитинства.

Згідно висновку судово-психіатричної експертизи № 101 від 23.09.2020 року, обвинувачений психічною хворобою не страждає, виявляє органічний розлад особистості та поведінки внаслідок ураження головного мозку з наростаючим психоорганічним синдромом та інтелектуально-мнестичним зниженням, може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Під час інкримінованих йому дій, обвинувачений хронічним психічним захворюванням, недоумством, тимчасовим чи іншим хворобливим розладом психічної діяльності не страждав, виявляв органічний розлад особистості та поведінки внаслідок ураження головного мозку з наростаючим психоорганічним синдромом та інтелектуально-мнестичним зниженням. Наявні у обвинуваченого порушення в інтелектуально-мнестичній та емоційно-вольовій сфері мали значний вплив у досліджуваній ситуації на раціональність прийняття рішень, розуміння власного місця та ролі в досліджуваній ситуації, передбачення наслідків своїх дій та здатність реагувати свою поведінку. Тому під час інкримінованих йому дій, обвинувачений не повною мірою міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує, суспільної небезпеки не становить.

Таким чином, судом встановлено, що обвинувачений не в повній мірі усвідомлював значення своїх дій, а тому вважає за можливе на підставі ст. 20 КК України визнати його обмежено осудним та врахувати дану обставину при призначенні покарання як пом’якшуючу його.

Суд визнав чоловіка винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк сім років.