Помер відомий прикарпатець Олег Литвак

Сьогодні, в Івано-Франківську на 71 році життя помер державний радник юстицї України – Олег Михайлович Литвак.

Олег Литвак-український правник, доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент АПрНУ, завідувач кафедри теорії діяльності та управління в органах прокуратури.

Колишній прокурор багато років боровся з недугою.

“Людина щирої дущі та великого таланту, слідчий від Бога, прикарпатець, справжній Прокурор, науковець-криміналіст, легенда ще прокуратури СРСР, .

Він був з когорти тих, які знали, що таке Закон, Честь і Гідність.

Саме Олег Михайлович був моїм зразком, старшим Другом і батьком в прокуратурі… Та й в житті… Точніше – більше в житті!”, – йдеться у дописі Юрія Дорошенко.

Довідка:

Народився 28 серпня 1949 (село Олещин, Тлумацький район, Станіславська область); батько Михайло Романович (1925—1992) — директор Жуківської СШ; мати Олександра Іванівна (1929) — учителька Жуківської СШ; дружина Надія Олександрівна (1953) — інженер; дочка Олена (1972) — лікар-гінеколог; дочка Світлана (1979) — нейрохірург.

Харківський юридичний інститут (1974), юрист, «Правознавство»; кандидатська дисертація «Злочинність в Україні: стан, тенденції, заходи протидії (1992—1995 роки)»; докторська дисертація «Державний контроль над злочинністю (кримінологічний аспект)» (Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого).

Народний депутат України 3-го скликання 03.1998-04.2002, виборчій округ № 87, Івано-Франківська область. На час виборів: в.о. Генерального прокурора України, безпартійний. Член фракції НДП (05.1998-02.1999), позафракційний (02.-07.1999), фракції СДПУ(О) (07.1999-01.2000), фракції «Батьківщина» (01.-09.2000), позафракційний (09.2000-02.2001), член фракції СДПУ(О) (02.-12.2001), член фракції партії «Єдність»; заступник голови Комітету з питань національної безпеки і оборони (з 07.1998).

Пройшов професійний шлях від помічника прокурора міста Калуш до директора Національного бюро розслідувань України і виконувача обов’язків Генерального прокурора. З його ім’ям, як керівника управління із розслідування особливо важливих справ прокуратури колишнього СРСР, пов’язані арешти членів «ГКЧП», допиту першого і єдиного президента СРСР Михайла Горбачова, розслідування у гучній на той час так званій «узбекській справі». Неперевершеним професійним досвідом Олег Михайлович щедро ділився у своїй подальшій діяльності, зокрема, як народний депутат у Комітеті Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони, на науковій і викладацькій роботі.^[1]

Позаштатний радник Президента України (06.1999-01.2000); член Координаційної ради з питань судово-правової реформи при Президентові України (10.1997-07.2000).

Професор права Міжнародного інституту лінгвістики і права.

Член правління Української кримінологічної асоціації (з 1999), заступник голови Спілки юристів України.

Був членом СДПУ(О), Української партії «Єдність».

Почесний працівник прокуратури (1996). Заслужений юрист України (10.1996).

Класний чин — державний радник юстиції України (10.1997).

«Людина року — 1998» в номінації «Юрист року».

Орден «За заслуги» III (04.1998), II (08.1999), I ступенів (06.2008). Заслужений діяч науки і техніки України (08.2009).

Державний службовець 1-го рангу.

Автор книг: «Злочинність, її причини та профілактика» (1997), «Державний вплив на злочинність. Кримінально-правове дослідження» (2000), «Функції прокуратури України. Навчально-методичний посібник» (1998, співав.), «Прокуратура України» (1998), численних статей.