Пісня за піснею: ТНМК про альбом «Ватра black»

Гурт ТНМК презентував новий альбом — Ватра black. До альбому увійшло 22 треки: 11 пісень та 11 інтермедій.

Це друга частина альбому Ватра: першу, Ватра red, гурт випустив у 2021 році. Другу частину планували випустити у травні 2022-го, але реліз перенесли через повномасштабне вторгнення:

«На деякі речі ми тепер дивимося геть по-іншому й була велика зваба якось переробити, дещо викреслити. Але то було б нечесно. Й тому “Ватра black” виходить здебільшого саме такою, якою й була записана — під час кризи, яка тоді здавалася великою. У номерних альбомах ми міксуємо пісні з інтермедіями. Деякі скіти лежали з тих часів, для деяких ми запросили нових авторів. Коли ця платівка нарешті вийде, мені полегшає — здається, це наш останній борг минулому. Повернувши його, Ланістери зможуть рухатися далі»,

— коментує реліз лонгплею учасник гурту Олександр «Фоззі» Сидоренко.

У нашій рубриці «Пісня за піснею» ми попросили ТНМК розповісти історії кожної композиції альбому Ватра black.

Intro

Якось, у кінці минулого тисячоліття, ми опинилися в Луцьку, на церемонії нагородження переможців хіт-параду Radio-Stars, де отримали конверта з сотнею доларів (наш перший гонорар, між іншим, тоді за такі гроші можна було записати студійний альбом).

Досвідчений оператор (назвемо його Фаготом) зняв годин шість тієї чарівної гастролі й уривок церемонії нагородження знадобився десь через 28 років для стартової інтермедії альбому Ватра black.

Тут звучать голоси антрепренера Валерія Любченка та ведучого церемонії — Анатолія Говорадла (гурт Світязь).

ЯТЛ

Деякий час ця заявка лежала в теці «Ідеї» під назвою «Охрана, отмєна», згодом довелося переформатовувати, бо потяг пішов. Коли ми цього року її вперше зіграли на сольнику в Києві, я ледь сльозу не пустив, намагаючися вирахувати, скільки ж років минуло з того гарного дня у Львові, коли я на даху готелю накидав цей текст, гріючися на сонці.

З того часу змінилося приблизно все, але я люблю довгобуди. Коли вони виходять. І якщо виходять. Збираючи платівку, я собі загадав, що вона має відкриватися й закриватися саме довгобудами. Замикаючи коло.

Маленька людина

Перед виходом платівки ми звернулися до кількох відомих стендаперів, запропонувавши їм попрацювати над скітами. Першою обрала трек саме Веста Гунченко, а у таких випадках треба реагувати швидко, поки є вибір.

Такий в неї вийшов медитативний vox populi — злий, колючий, адресний. І дуже схожий на правду.

Наші

Оце вже чистий спогад про ковідний період й загальне відчуття втрати орієнтирів. Там все сказано — нема чого додати.

Час

Антон Тимошенко підійшов до своєї інтермедії з повагою до традицій — тут тобі й гра у гуру, й іронія. Яка завжди рятує все.

Невинник

Тут чіткий спогад: перший куплет я писав у Старобільську на фесті Зі Сходу до Заходу (й загубив під час запису правий навушник), решту — десь під Черкасами на байк-фестивалі Тарасова гора. Так що для мене це — фестивальна пісня. Й самому цікаво — чи зіграємо ми її там колись?

Короткий натяк на цю пісню містився в одній нашій попередній відеороботі. То для зовсім уважних.

В довгому плащі

Василь Байдак запропонував ідею інтермедії аудіоповідомленням й це так символічно — від скітів в стилі «домашній автовідповідач» до сучасних аудіо (око сіпається, коли їх бачу, але треба слухати). Типу, почув пісню й начитав аудюху автору. Теж схоже на правду.

Далі

Цей трек міг увійти до платівки 7, але ми його відклали. Згодом саме його обрав Стас Чорний, коли ми заговорили про колабу. Було непросто переконати його залишити в пісні більшу частину Баррі Вайта (теж для уважних), але вийшло атмосферно.

Текст написано давно, якось на парковці аеропорту в Чорногорії, де я намагався сховатися від гучних представників північної Монголії. Мріялося про затишок, з якого можна вийти, тільки переконавшися в тому, що у світі сьогодні комфортно.

З іншої сторони

Сергій Дмитрович є автором одного найяскравіших скітів в історії, тому ми завжди йому раді. Цю інтермедію Притула запропонував ще для першої частини Ватри, але трек до неї ще не був готовий, тому всім довелося чекати свого часу.

По 50

Тут все зрозуміло — пісня давно готувалася до ювілеїв, які нам тоді лише маячили в перспективі. Не так ми уявляли ті дні народження, але що вже.

Трек базується на семплі Коло млина калина ансамблю Візерунки шляхів. За рік оригінальній пісні теж лусне полтішок.

Природа прекрасного

Завжди хотілося в скіти Полежаку, давно хотілося в скіти Сковороду. От вони й перетнулися.

Поруч

Фагот написав цю музику для саундтреку фільму «Бобот та енергія Всесвіту» й продюсер стрічки, наш давній друг Олексій Москаленко, запропонував створити з цієї композиції пісню. За кілька текстових ітерацій ми вийшли на фінішну пряму, а оркестровкою допомогли давно знайомі нам музиканти симфонічного оркестру «Слобожанський». Ех, згадав й захотілося «Симфо».

Говерла

А отут довелося потанцювати з бубном. До наступного треку був потрібен якийсь яскравий скетч від Кузьми. Як зараз пам’ятаю — ковід, декрет, я другий тиждень у навушнику слухаю жарти, анекдоти та просто розповіді Андрія Кузьменка.

До фіналу відбору вийшло два анекдоти. В одному з них чути, як ржемо ми з Фаготом (бо він розповідав нам його в ефірі), але до альбому увійшов інший. Він одразу зазвучав в голові таким — з карпатським нічним лісом навколо. І трембітою.

Голос для цього скіта підігнав нам разом з усім багатогодинним набутком радіо Срака діджей Дмитро Єгоров. Дяка йому.

Кольорова

Нам запропонували записати саме цей кавер для фільму «Я, Побєда і Берлін» й під час запису гостро знадобилася оригінальна акапельна партія Кузьми — щоби діджей грав саме нею.

«Скрябіни» в архівах не знайшли й тоді Фагот набрав Володимира Бебешка, в студії якого колись й записувався оригінал. Й сталося диво — за кілька хвилин ми вже мали потрібний файл. Справжнє диво, досі під враженням.

Холодно

Для наступної пісні нам теж знадобився голос Кузьми, але фрагментарно. Цей кавер ми зробили для концерту пам’яті Міська Барбари й це було у лютому 2022 року.

За кілька днів до повномасштабного вторгнення ми записували пісню, в якій рефреном згадувалося «буде війна» й відчуття було страшним. Липким.

У приспіві можна почути й оригінальний вокал Барбари. Так все склалося.

Заздриш їм?

Я це називаю діалогом психотерапевта з пацієнтом. По класиці — з диваном, папкою з нотатками. Й розумінням.

Бачиш ти

Присвята всім інфоциганам України й решти світу. Коли продавці успішного успіху остаточно очолять планету Кардаш’ян, мають залишитися хоча б якісь свідоцтва про те, що не всі велися. Хоча б у вигляді аудіофайлів.

Покажіть мені

Ще одна здрава ідея — поєднати Стівена Дональдовича Кінга і Сергія Вікторовича Жадана. Треба буде в Америці знайти когось, хто знає Кінга, й запропонувати записати дзеркальне алаверди у наступному альбомі. Має спрацювати.

Крейдою

Отут все було швидко й радісно — Фагот награв на телефон рефрен на фаготі, я оперативно дістав з пам’яті ідею пісні, в якій підбиваються підсумки діяльності російської федерації. Готовий саундтрек для фестивалю Free Borscht. Рано чи пізно.

42

Наступний блок так і замислювався — останнім треком альбому (на той момент — 7), облямованим прямими цитатами з «Путівника по галактиці для космотуристів» Дугласа Адамса.

Так і зробили — адаптували текст, запросили Юрія Горбунова, який здатен за хвилину вигадати персонажа й зіграти його голос. Як там і був.

Листи до раю

Оцю історію я дуже люблю — якось давно встрянув в глухому заторі біля Індустріального мосту, робити було абсолютно нема чого і я накидав текст пісні про героя і дельфіна, які рятують один одного.

За кілька років ми після концерту в Харкові кружляли (задовго, дуже задовго до комендантських годин) центром й подумали — а чи не зайти до Фленжера на студію М.А.Р.Т.? У межах дебатів я й отримав запит на якийсь забутий текст, на який немає розрахунку.

Десь під ранок ми вже мали рибу — луп, бас, вокал. І щасливо забули про нього.

Час минав, ми знову опинилися з концертом у Харкові, й тоді добили (в хорошому сенсі) трек. Вже розуміючи, що він буде останнім в альбомі. На той момент — в якомусь. І знову поїхали, лишивши хіба що рисочку в нотатнику.

Й приїхали ми втретє, й записали партію губної гармоніки від нашого улюбленого диригента оркестру — Юрія Яковенка. Після такого забути про пісню було вже неможливо. Й вона нарешті перед вами. Закриваючи альбом, як і було задумано. Десь. Колись.

Outro

Далі все логічно. Іншого аутро тут і не могло бути.

Джерело