Навіщо автомобільній каністрі 3 ручки

Загадка, якій вже 80 років, досі розбурхує уяву людей.

Дійсно, навіщо три ручки там, де можна обійтися однією?

Так міркували численні «раціоналізатори», десятиліттями намагаючись «покращити» знамениту на весь світ каністру, винайдену в Німеччині в тридцяті роки минулого століття.

Проте виходило тільки гірше — і все тому, що автор каністри (Wehrmachtskanister), німецький інженер Винценц Грюнфогель (1905-1977), дійсно був продуманим інженером. Він створив не просто чергову ємність з кришкою, а свого роду еталон, продуманий до дрібниць. І три ручки з’явилися зовсім не тому, що німцям нікуди було дівати метал.

Основне призначення каністри було військовим — солдатам треба було постійно заправляти різну техніку, причому швидко. Для перенесення каністри поодинці використовувалася її центральна ручка. Аналогічно можна було нести й дві каністри, по одній в кожній руці — важко, але якщо накажуть.

Якщо ж солдатів було двоє, то при перенесенні однієї каністри кожен хапався за крайню ручку — найлегший варіант.

Але вдвох можна було тягнути й три каністри — одну несуть посередині, за крайні ручки, і ще по одній — у вільних руках, хапаючись вже за центральну ручку. При цьому час від часу можна змінювати руки!

А якщо потрібно перетягувати порожню тару, то одна людина з легкістю несла чотири каністри, беручись кожною рукою за їх крайні ручки.

Це ще не все. Саме така конструкція ручок дозволяла полегшити передачу каністр по ланцюжку, з рук у руки. Вона полегшувала хват каністри в процесі переливання пального. Нагадаємо, що горловина каністри була зміщена від центру, забезпечуючи стабільну повітряну подушку над поверхнею пального — для цього при переливанні її потрібно тримати плазом, горловиною догори.

Ще однією перевагою «потрійної» ручки було те, що на такий каністрі було зручно сидіти!

Джерело