Народні прикмети і повір’я про корову — годувальницю і провісницю

Хороші і погані прикмети про корову.

Наші предки з особливою пошаною ставилися до корів, і це не дивно, адже молока корівки вистачало, щоб прогодувати всю сім’ю, — з нього можна було робити і сир, і кефір, і сметану.

Корова в селянському господарстві була справжньою годувальницею, яка забезпечувала родині безбідне існування. Тому і зібрали на Русі безліч прикмет і повір’їв про корову — годувальницю і провісницю.

Про неї дбали, її берегли, пестили і плекали, оскільки знали селяни, що саме від здоров’я корівки залежить благополуччя всіх домочадців.

Уважно спостерігаючи за поведінкою корови, люди намагалися передбачити, чи не буде зміни погоди, і що несе з собою майбутнє.

Чого чекати від життя — прикмети про корів

Корову наші предки берегли, як зіницю ока. Погано було, якщо в полі хтось сторонній до неї підходив, а ось вже в хлів і зовсім нікого допускати не належало.

Наврочити корову дуже боялися. Навіть купуючи дорослу худобу, не можна було розпитувати продавця про надої. Це була погана прикмета.

А ось якщо облизала корова обличчя — ця прикмета до добра. Вважалося, що вона таким чином змиває всі сльози з обличчя господаря, захищає його від пристріту і псування, відводить біду.

Якщо ж корова мукала, дивлячись в обличчя людини, — значить, прикмета віщує хвороби і біди. Треба було терміново вживати заходів і бути більш акуратними.

За старовинними повір’ями, корова, яка заглянула у вікно до хворої людини, могла свідчити про її швидку смерть.

Якщо корівка ламала паркан, повертаючись з випасу, — прикмета попереджала, що слід було готуватися до збитків.

Коли ж корова без причини починала вночі мукати і кидатися в хліві, — це був знак великої біди, пожежі або бурі. Треба було терміново заспокоїти тварину і провести магічний обряд, — лише так можна було відвести від будинку нещастя.

Як купувати і продавати корову — прикмети

Продавали корів рідко. Тільки якщо сім’я відчувала особливу потребу або худоби було в господарстві дуже багато.

Щоб корівці було добре у нових господарів, перед ярмарком її слід було обов’язково подоїти і нанести на спину хрести, змочивши пальці в молоці. Це допомагало захистити худобу від пристріту і зробити так, щоб вона не образилася на колишніх власників. Для цього рекомендувалося в подарунок з нею віддати подійник.

Продавати після обіду корову було не можна. Гроші за неї брати, за повір’ями, дозволялося тільки вранці. Інакше можна було накликати на себе нещастя і злидні.

Новому господареві належало більше роботи. Жаліти грошей за корову прикметами заборонялося. Дозволялося поторгуватися, але зовсім трохи. Додому вести треба було обережно, не тягнути і вже тим більше не бити.

Куплену корову треба було приймати у дворі як найбажанішого гостя. Її слід було пригостити свіжоспеченим хлібом, погладити, приголубити. Лаяти за невеликий надій не слід було. Після перенесеного стресу це було нормальною реакцією.

Треба було вміти і правильно вибрати корову. При покупці слід у першу чергу звернути увагу на роги — кожне колечко дорівнювало двом рокам життя, на очі — мають бути великі, чисті, злегка опуклі. Дивилися також на вуха тварини — чим тонші, тим молодша корова, груди — у «молочної» худоби вони «колесом», довга шия і потужний кістяк.

Джерело