На фасаді Бурштинської гімназії відкрили меморіальні дошки двом захисникам: Богдану Кучеру та Миколі Олійнику

Сьогодні на фасаді Бурштинської гімназії відкрили меморіальні дошки двом нашим захисникам, ще зовсім молодим хлопцям, які героїчно загинули в ході бойових дій – Богдану Кучеру та Миколі Олійнику.

Пише Голос-Інфо з посиланням на Бурштинську міську раду.

Для всіх нас вони були, є і будуть прикладом мужності і відваги, гідними оборонцями нашої держави, які загинули за мир, за правду, за рідну мову, за рідну землю.

Секретар міської ради Роман Іванюк вручив родині загиблого Миколи Олійника відзнаку Івано-Франківської ОДА та обласної ради “За бойову звитягу”, якою військового відзначили посмертно.

Богдан Кучер народився 7 червня 1989 у м. Бурштин. Навчався у Бурштинській школі № 1. Після 9 класу вступив до Бурштинського вищого професійного училища торгівлі та ресторанного сервісу і здобув професію електромеханіка торговельного та холодильного устаткування, яке закінчив у 2008 році. Будучи учнем, активно займався спортом, мав неодноразові нагороди на обласних змаганнях з веслування на байдарках і каное, а також з вільної боротьби. З 2008 року працював на Бурштинській ДТЕК у Львівенергоспецремонт ВАТ ” Західенерго” за професією вогнетривник.

У 2012 році Богдан одружився з Галиною, а вже у 2013 році народився синочок Арсенчик, яким він дуже тішився та покладав на нього великі надії. Будучи великим патріотом своєї країни, у 2020 році Богдан Кучер підписав контракт про проходження військової служби, його направили у Закарпаття. Він дуже вболівав за Україну, завжди говорив, що:

“Мій дідо Микола воював в УПА проти москалів і я теж буду захищати свою землю, свою родину від окупантів, щоб мій син жив у вільній та незалежній Україні».

Служив Богдан у 2 штурмовому відділенні 1 штурмовому взводі штурмової роти.

26 квітня 2023 року близько 00:15 героїчно загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Бахмут, Донецької області, в результаті ворожого мінометного обстрілу отримав поранення, які були несумісними з життям.

Микола Олійник народився Микола 30 грудня 1995 і мешкав з родиною в м. Бурштин. Своє навчання розпочав у школі №1 і продовжив його в Бурштинській гімназії. По закінченню 9-ти класів вступив до Бурштинського торговельно-економічного коледжу, який успішно закінчив і здобув професію електромеханіка торговельного та холодильного устаткування.

Свою трудову діяльність розпочав у КП «Житловик» на посаді електомонтера. В 2018 працював на ДТЕК Бурштинська ТЕС на посаді електрослюсаря. Звідти у травні 2018 був призваний у Збройні Сили України для проходження строкової військової служби.

Після демобілізації продовжив працювати в ДТЕК Бурштиська ТЕС, після звільнення за скороченням влаштувався на ЗАТ «Рогатинська птахофабрика» електрослюсарем.

У 2021 році пішов на роботу у ТОВ «СМЕК» електромонтажником-лінійником монтажного відділення ліній високої напруги в м. Івано-Франківськ.

27 лютого 2022 року став до лав місцевої тероборони, а вже 11 березня 2022 року пішов добровольцем на службу до Збройних Сил України. Пройшов з визволенням через Чернігівську, Сумську, Харківську та Запорізьку області. У свою першу відпустку за власні кошти купив машину, якою поїхав на фронт. Говорив, що життя його побратимів важливіше за гроші…

Більше, ніж рік стояв з побратимом в Гуляйполі Запорізької області на польовій позиції. Був нагороджений грамотами від командування військової частини: як молодший сержант технік 3-ї стрілецької роти, і як командир 2-го стрілецького відділення 3 –ї стрілецької роти, а також – нагороджений відзнакою – хрестом «народжені війною».

Він мріяв повернутися з перемогою та артилерійський обстріл російських окупантів обірвав його життя.

26 липня 2023 героїчно загинув на бойовій позиції під час обстрілу біля населеного пункту Гуляйполе Запорізької області, боронячи незалежність України та спокій громадян, даючи відсіч агресору.

Про Миколу кажуть як про чуйного і доброго хлопця. Він мав багато друзів. Був готовий завжди прийти на допомогу і підставити плече. Завжди посміхався. У нього залишилися батьки та молодший брат, який також служить у ЗСУ.

Вічна пам’ять нашим Героям!