Кілька батьківських дій, які лише шкодять їх дітям

Самі того не усвідомлюючи, батьки часто заважають дитині стати самостійною, самодостатньою і впевненою у собі людиною. Усе тому, що трапляється таке, що під маскою турботи ховається токсичність самих батьків. Звичайно, батьки керуються кращими спонуканнями, але все ж таки навіть вони не завжди є правильним прикладом того, як треба поводитись. Усі ми люди — і мами з татами часто припускаються цих 8 помилок, які шкодять і психіці дитини, і її майбутньому.

Цілковитий контроль дій

Батьки глибоко переконані, що без їх пильного ока діти покотяться по похилій, заведуть поганих друзів, шкідливі звички і занапастять своє життя. А ось якщо усе контролювати, то діти не припустяться помилок. Більше того, мами й тата вірять у те, що їх діти усе їм розповідають.

Насправді тотальний контроль провокує відсторонення дітей від батьків, появу секретів і дратівливості з приводу того, що батьки у усе втручаються. Вічно контрольована дитина, за яку завжди приймають рішення, зрештою, втратить здатність самостійно приймати рішення або буде впевнена, що робить щось не те і неправильно. Також у неї може розвинутися почуття, що вона не має взагалі права щось вирішувати. Ще б пак, адже за неї усе життя усе вирішували мама з татом!

Гіперопіка

Якщо усе робити за дитину, з часом вона припинить навіть мислити конструктивно. Ще б пак, завжди прийде мама, яка усе вирішить, заспокоїть, подбає і вирішить усі проблеми. Це загрожує тим, що, подорослішавши, дитина може стати полохливою і несміливою. Їй буде страшно брати на себе відповідальність, бути ініціативною, пробувати нове, помилятися. Вона буде жити у зоні комфорту і відчуватиме труднощі у роботі та спілкуванні. Бажання захистити дитину — це важливо, але не варто з цим перегинати! Адже їй треба жити у реальному світі, у якому є багато невдач, страхів, складнощів, які потрібно долати самотужки.

Надмірна суворість

Діти вірять кожному слову батьків, адже вони для неї є авторитетом! Але іноді батьки роздмухують ситуацію і маленький вчинок підносять як величезну помилку, караючи дитину словесно, фізично або вводячи заборони на певні задоволення (ґаджети, прогулянки, солодощі). Батьки так чинять, щоб відбити у дитини навіть найменше бажання чинити неправильно. Але хто з нас ідеальний? Усі припускаються помилок, але зайва суворість виростить у дітях страх перед батьками, почуття провини, депресію і образу. Дитина припинить ділитися з батьками власними проблемами, адже буде знати, що їй не допоможуть, а покарають. Зрештою від такого виховання ніхто не буде щасливим.

Критика

Багато батьків вважають, що для того, щоб вижити у реальному суворому світі, потрібно бути готовими до його суворості! Тому дітей часто критикують, сподіваючись, що це їх загартує, допоможе стати швидшими, вищими, сильнішими, тож їх життя не протікатиме у рожевих окулярах. Але насправді кожній дитині потрібні любов, турбота і ніжність, а про суворість світу можна розповідати у легшій формі, пояснюючи, що і як краще робити, щоб не розчаруватися у людях, житті… Зайва критика здатна зробити дітей забитими і закомплексованими. Заохочуйте своїх дітей!

Вимога завжди бути поруч

“Сиди тут!”, “Не відходь від мене”, “Будь поруч”, “Куди пішов?” — усі ці питання і бажання контролювати межі дитини негативно позначаться на її психіці. У кожної людини мають бути власний простір і час наодинці з собою, навіть у найменших людей. Важливо поважати особисті кордони синів і доньок, давати їм час для усамітнення. Адже відносини — це не примус. Не можна змушувати дітей сидіти поруч лише через те, що вам так простіше / легше / спокійніше.

Догоджання усім примхам дитини

Звичайно, для кожного з батьків дитина — це святе. Її хочеться балувати, радувати, усе купувати і усе робити, щоб вона була щасливою. Але за цими діями часто ховається небезпека виростити дитину-егоїста, яка лише й знає слово “хочу” і не готова до компромісів. У такому випадку на дітей чекає багато перешкод у майбутньому у всіх сферах: спілкуванні, дружбі, роботі, відносинах.

Заборона на вираження почуттів, емоцій і слабкостей

Важливо вміти висловлювати емоції. Але якщо батьки це забороняють, то як тоді діти цьому навчаться? Психологами доведено, що стримувати негативні емоції небезпечно для здоров’я, тому що рано чи пізно вони викличуть різні захворювання як психологічного, так і фізичного характеру. Але часто дітей, особливо синів, виховують з установкою “хлопчики не плачуть”, щоб виростити у дитині мужність і стриманість. Але насправді придушення почуттів може призвести до депресії. Батьки повинні навчити дітей висловлювати емоції, проявляти їх, опрацьовувати, щоб надалі діти стали чуйними і турботливими.

Вимога бути у всьому першими і кращими

Часто батьки намагаються реалізувати свої нездійснені мрії і компенсувати свої ж невдачі у житті через дітей. Вони змушують їх ходити на усі гуртки та секції, плавати, бігати, малювати, танцювати, співати… Загалом, бути у всьому кращими, усе вміти! Це чудово, якщо дитині усе подобається і вона не проти. Погано, коли діти зі сльозами йдуть на чергове заняття і мріють просто пограти з друзями у дворі. Тому не можна нав’язувати дітям свої бажання або тиснути на те, що Коля з сусіднього двору молодець, у нього купа медалей і грамот, а ось ваша дитина не може цим похизуватися. Це егоїстично. Прислухайтеся до думки своїх дітей і дозволяйте їм бути собою.

Не переживайте, усе можна змінити, якщо докласти певних зусиль! Батьківство — важка праця, і не усім вдається завжди та усе робити правильно, навіть зірки зізнаються у тому, що з них вийшли погані батьки.

Джерело