Галицька громада провела в останню дорогу азовця Миколу Легіня

Уляна Суспільство
Народився Микола 28 жовтня 2000 року в с.Козина. Розпочинав свій шлях з християнської школи-садка №7 і після вступив до коледжу електронних приладів в м.Івано-Франківськ.

Пише Голос-Інфо з посиланням на Галицьку територіальну громаду

По завершенні навчання він відчув справжній поклик до автомобілів, що стало для нього натхненням для подальшого професійного зростання. Саме в цій сфері він розпочав свій кар’єрний шлях, присвячуючи себе детейлінгу. Завдяки своїй пристрасті до інновацій та невпинному прагненню до знань, він швидко здобув визнання як висококваліфікований фахівець.

Згодом відкрив свій власний «DETAILING KING» яка стала втіленням його пристрасті до машин та інноваційного підходу до догляду за ними. Його підприємницький дух, професіоналізм та невпинне прагнення до вдосконалення дозволили швидко завоювати довіру клієнтів і закріпити за собою репутацію справжнього лідера у своїй сфері.

У АТО чи ООС участі не брав, проте з юного віку він був справжнім самоучкою, невтомно набуваючи майстерності у мистецтві стрільби та інших вмінь. Цей дух самовдосконалення, жагуча самостійність і прагнення до знань стали поштовхом до захисту нашої країни.

Влітку 2024 року він прийняв рішення стати на захист нашої України. Не гаючи часу, подав свою кандидатуру до “Азову”, і вже 13 вересня розпочав інтенсивну підготовку, проходячи рекрут у цьому підрозділі. Його прагнення боронити свою країну відображалося в кожному кроці, свідчачи про глибоку відданість та силу духу.

А вже першого листопада він був у Донецькій області.

На другому ж бойовому виїзді Микола отримав осколкове поранення в ногу. Проте це не зупинило його – після короткого відновлення він повернувся на фронт ще сильнішим і рішучішим. Кожен день на передовій для нього був не лише боротьбою за свободу, а й можливістю вдосконалювати свої навички, щоб бути максимально корисним побратимам.

Микола завжди прагнув до розвитку, швидко вбираючи нові знання, тому майже від початку почав навчати новачків керувати дронами та робити професійні скиди. Згодом, опанувавши медицину, та ставши одним з найкращих на курсі, отримав звання «молодшого сержанта та бойового медика». У вільний від роботи час передавав свої знання побратимам, демонструючи бездоганну майстерність та відданість своїй справі.

Побратими поважали та довіряли йому беззаперечно, адже знали: на нього завжди можна покластися.
Напередодні загибелі його перевели на новий розрахунок, де завдання стали ще складнішими й відповідальнішими.

Мама, кохана та брати згадують:
«Коля завжди прагнув досягти висот. Він працював до пізньої ночі, розвивався, відмовляв собі у відпочинку, у розвагах. Коли почав працювати майстром із витягування вм’ятин, залишався у майстерні до першої, другої, а то й третьої ночі з понеділка по суботу. А в неділю прокидався о п’ятій ранку і їхав на автобазар. Йому не раз пропонували поїхати відпочити, але він лише усміхався й відповідав:
— Я ще трохи попрацюю, а потім будемо і на моря їздити, і світом подорожувати…»

Перебуваючи на позиції, коли все здавалося звичним, сталася трагічна подія… Його витягли з завалів, ввели адреналін у намаганні стабілізувати стан, але, на жаль, врятувати його не вдалося. І саме 13 березня 2025 року о п’ятій годині ранку серце Миколи перестало битись на 24 році життя.


Переглядів: 586