Доброчинець з прикарпаття: Юрій Ерстенюк на захисті Батьківщини

Минуло майже одинадцять років війни з російським нацистським режимом коли російські окупанти перетнули державний кордон України. За цей час ворожа армія безбожників так і не змогла подолати нас.

Пише Голос-Інфо з посиланням на Відділ зв’язків з громадськістю управління комунікацій Оперативного командування “Захід”

Дане питання вже навіть не стоїть на світовій повістці дня. Багато хто не вірив у нашу рішучість в бою. Лише ми, українці, з перших днів кровопролиття були впевнені в перемозі, бо з самого початку довіряли президентові та Збройним силам України. Наша боротьба — це боротьба за правду, честь і волю незламних сердець. Держава знаходиться у великій небезпеці. Попри це ми не відступимо та будемо битися до переможного кінця перемоги України і розпаду «імперії зла- московії».

З перших годин протистояння до лав ЗСУ почали приєднуватися десятки тисяч добровольців. Весною 2022-го року як і весною 2014 року біля військкоматів стояли черги бажаючих піти на фронт. Медичні комісії працювали з ранку до вечора, допомагаючи істинним патріотам Батьківщини взяти в руки зброю і поїхати на передову.

З початком війни до лав Збройних Сил України вступило багато добровольців. Одним із таких був молодий та перспективний прикарпатець Юрій Ерстенюк. В цивільному житті Юра був тренером із карате та фінансовим аналітиком. Навчав дві секції юних хлопчиків і дівчаток, виплекав багато призерів та майстрів спорту. Потрапив наш побратим у 10-ту окрему гірсько-штурмову бригаду «Едельвейс», яка базується в місті Коломия Івано-Франківської області. Три місяці (з березня по червень) Юрій тренувався в резервній роті на базі бригади в Коломиї, а в червні 2022-го року він поїхав на Донбас та долучився до бійців третьої гірсько-штурмової роти 108-го окремого гірсько-штурмового батальйону, ставши з ними пліч-о-пліч на захист Вітчизни. Дочекавшись брата, який на той час був за кордоном, вирушили разом до військкомату. Як згадує воїн:

« В мене було велике бажання зупинити цю некеровану силу, що я без тіні сумніву прийняв таке важливе для себе рішення. Сім’я була проти, мама нас не пускала. Близькі довго не могли змиритися з тим, що я пішов на війну.»

Доля розвела братів по різним військовим частинам. Юрій пішов служити у 108 гірсько-штурмовий батальйон.

« Я дуже радий, що потрапив до гірських штурмовиків, а особливо в 3 гірсько-штурмову роту під тогочасним командуванням капітана Василя Логуша» – розказує військовослужбовець.

Старший солдат Ерстенюк від побратимів отримав позивний «Самурай» Це як ототожнення японського бійця, який з катаною в руках безстрашно доказував свою вірність, так і український воїн сьогодення з автоматом в руках вірний своїй Батьківщині. Були -Врубівка, Миколаївка, Спірне. Ворог безпощадно знищував усе навколо. Артилерійські канонади не замовкали. Незліченна кількість снарядів летіла в сторону наших захисників. Коли трохи стихало сунула ворожа піхота. Юрій згадує свій один з перших боїв –

«Це було пекло. Ми стояли на позиції. З усіх сил старались не допустити прориву противника. Ворог наступав великими силами і обходив нас з різних сторін. І сталось так, що я із своїм відділенням опинились майже у кільці. Скажу чесно- було страшно, проте кожен з нас розумів, що потрібно знищувати цих орків, які завдали багато горя українцям. Часом мені здавалось, що вони під якимось дурманом адже в повний ріст йшли на нас. Для нас це був тир. До нас рухалась ворожа техніка – танки та бронемашини на яких знаходилась ворожа піхота. На усе відділення у нас залишилось тільки кілька гранат і РПГ-7. Довго не зволікаючи я здійснив два постріла з гранатомета і колона противника зупинилась, піхота зайняла оборону. Передали координати для нашої артилерії і продовжували здійснення подавлення вогнем із стрілецької зброї »

Вже на світанку, 15-го липня 2022-го року, штурмова група з десяти бійців, старшим якої був Юрій Ерстенюк-позивний «Самурай», прибула в посадку біля села Спірне Бахмутського району Донецької області для підтримки побратимів з 8-го та 109-го батальйонів. Після зайняття нашими бійцями вогневих позицій почався ворожий наступ піхоти. Група «Самурая» моментально зупинила його шквальним вогнем, в результаті чого було знищено трьох окупантів. Наші позиції почали обстрілювати російські танки, роботу яких корегував ворожий дрон. Під час обстрілів старший солдат Юрій Ерстенюк отримав осколкове поранення в ногу. Лікування проходило три місяці В цей день противнику не вдалось закріпитись і він змушений був відійти. Та на жаль Юрія було поранено. Перебинтувавши себе, надавав першу медичну допомогу побратимам і викликав евакуацію до якої потрібно було пройти близько 5 кілометрів. Завдяки вмілим діям, усіх було доставлено до лікувальних закладів. Пройшовши 2 місяці лікування «Самурай» знов повернувся у свій підрозділ, приступивши до виконання бойових завдань.

В цьому бою Юрій отримав контузію. І знову шпиталь , і знову лікування.

Вже в листопаді 2022-го року «Самурай» повернувся в стрій і в складі штурмової групи продовжив знищувати ворога. 4-го лютого 2023-го року бійці виїхали на бойове завдання двома групами по пʼять чоловік. Юрій був старшим однієї групи. Ворог продовжував наступати на наші позиції. Старший солдат Ерстенюк у складі відділення вирушив на допомогу.

«На нас наступали переважаючі сили противника, які були представлені підрозділами «Вагнер» та Ахмат». Позиції на яких ми знаходились, стали непридатними через масований обстріл артилерією. І в нас виникла необхідність негайно змінити місце дислокації. Мені поступила команда прикривати відхід груп на інші позиції. В цьому бою нам вдалось ліквідувати багато особового складу противника. В результаті чого ворог припинив штурмові дії і відійшов на раніше займані позиції. Це і дало змогу підрозділу закріпитись у новому місці» – розповідає «Самурай».

Під час цього штурму ворожої позиції завʼязався тяжкий бій, в якому «Самурай» отримав кульове поранення голови. Нашого побратима знову чекало довге лікування та реабілітація. Зараз Юрій проходить військово-лікарську комісію після одужання.

Ми впевнено рухаємось до перемоги. Кожен з нас воює за свободу та незалежність. Для введення світової спільноти в оману, щодо своїх агресивних планів російська пропаганда розказує про своє бажання « мирних переговорів». Проте знову обстрілюють інфраструктуру, знищують населені пункти, продовжують штурмові дії. Незважаючи на численне переважання ворога та важкі погодні умови, наші мужні захисники продовжують боронити територіальну цілісність і незалежність нашої неньки України. Рішучість наших військовослужбовців, яскравим прикладом яких є старший солдат Юрій Ерстенюк, — це приклад бойового духу, приклад сміливості для нових захисників України, це гранітна скеля 3 гірсько-штурмової роти, і ворог її не подолає. Слава Україні!

Автор: В’ячеслав ЛАГУТЕНКО