5 перших релізів серпня від Лірум: слухаємо

Не пізно зробити добірку релізів. 

Jerry Heil, Dantes — Губи у губах

Настя Денеж: «В мене поступово їде дах, як в старої дачі десь на Сумщині, тому мені трохи тяжко складати слова в речення, а речення в абзаци так, щоб вони були логічними та послідовними. Така ж проблема і в цієї пісні, коли починаєш вслухатися — розумієш, що сенс дуже примітивний і непослідовний. До того ж на Файному мені відкрили ще один сенс фрази “я ховаю губи у губах”, який я тепер не можу розбачити. Проте, не буду заперечувати, що вже встигла заслухати цей реліз. Мені подобається його звучання, і навіть подобаються окремі фрази, але цього не достатньо.
Сподіваюся, мені вдалося більш-менш зрозуміло донести, за що саме я тут хвалю, а за що сварю».

Zapaska — Znykome

Женя Кудрик: «Я обожнюю буквально кожен трек Запаски. Люблю кожен текст, кожен мелізм, кожне соло. Вони відчуваються, як гурт, яким мені важко ділитися з ким-небудь, бо відчуваєш їх як найрідніших».

Aircraft — Leftover

Женя Кудрик: «Це класика мого плейлиста. Я дуже люблю aircraft і це той випадок, коли я б сама хотіла так писати. Найкращий трек, щоб взяти в оберемок друзів, серпень, пляшку вина і дожити його на повну».

Яна Ільків: «Я дізналася про цей гурт щойно, коли верстала добірку і мені так сподобалося, що я пішла слухати інші альбоми *тут жарт про те, що лірумівські п’ятничні добірки таки працюють і відкривають комусь нові імена*».

Tember Blanche — Запитай у серця

Оля Закревська: «Мені дуже подобається, коли гурти “чужі” пісні перероблюють на “свої”. Зараз активно прем’єрять треки з майбутнього триб’юту Назарію Яремчуку. Поки що з усіх оприлюднених записів цей, як на мене, ледь не краще за всіх утримав баланс і пошани до оригіналу, і адаптації під творчість самих Tember Blanche».

Nazva, Брикулець — Чужію я

Оля Закревська: «Трек вийшов настільки влучним, що я боюся його скидати друзям, які цю втрату дому переживають прямо зараз. “Наснись, наснись, моє місто” — це і про них, і про сотні тисяч українців, і певно про половину дуету Nazva, Ярослава Яровенка, який не був у рідній Горлівці майже 10 років».

Яна Ільків: «Я розумію, що цей трек перш за все про тих, хто буквально втратив дім. Але для мене він про дорослішання. Тож коли почула один зі сніпетів — було відчуття, що мене оголили і я розплакалася, бо розумію, що дитинність вже далеко і що все частіше у мене з’являється відчуття втрати дому. Я не знаю де (і чи є взагалі) ключі від батьківського дому, сусідські діти повиростали й навряд чи я впізнаю їх, якщо зустріну десь на вулицях міста. Чужію я від місця, в якому виросла і яке насправді дуже люблю. 

Тож я дуже чекала на пісню. До того ж це перший трек записаний у складі не малої Назви*, яка мені насправді дуже полюбилася. Водночас я боялася почути трек повністю, щоб не засмутитися, якщо загальний настрій буде не таким, яким я собі уявила. 

Кожна частина треку доволі самостійна і коли я слухала вперше, то 19 секунд після приспіву мене правда налякали й ніби вибили з загального настрою. Інтуїтивно хотілося б там чогось спокійнішого, але ці 19 секунд безумовно в стилі Назви. Врешті ці самостійні частини складаються в один великий пазл і я заслуховую Чужію я до дір і вважаю, що це один з найсильніших текстів гурту Nazva. Ну ось, дописала враження і знову розплакалася».

*до не малої Назви, окрім Павла Гоца й Ярослава Яровенка, входять також Андрій Кізім (баритон-саксофон), Софія Бершова (флейта) та Данило Білоус (ударні).

Джерело