В Івано-Франківській бібліотеці провели біографічна мозаїка “Степан Руданський: трагедія “непотрібності” українського митця”

Події, Суспільство

6 січня 2024 року –  190 років від дня народження Степана Руданського (6.01.1834 – 3.05.1873), українського поета, перекладача античної літератури, автора знаменитих «Співомовок», автора широко відомої пісні «Повій, вітре, на Вкраїну”.


Пише Голос-Інфо з посиланням на Бібліотека на Короля


А чи знаєте ви, що прижиттєво не вийшло жодної його книжки. Першу збірку віршів Степана Руданського видала Олена Пчілка, завдяки рекомендаціям її брата Михайла Драгоманова, через кілька літ після смерті поета.


6 січня 2024 року, вшановуючи ювіляра, на Абонементі ЦМБ (Короля Данила,16) Івано-Франківської МЦБС Департаменту культури міської ради провели біографічну мозаїку “Степан Руданський: трагедія “непотрібності” українського митця”, якою ознайомили користувачів з цікавими фактами з життя і творчості поета, зокрема, зачитали уривок дуже пізнавального есею нашого земляка Степана Процюка про поета-ювіляра:

“Здавалося б, що такий чулий і витончений поет є незмірно далеким від будь-якого гумору. Але несповідимі шляхи Господні! Його співомовки були доволі яскравими на тлі більшості тогочасного українського літературного асортименту. Не менш потужними були і його ліричні та патріотичні вірші (наприклад, доволі відомий «Гей, бики!»).


Молодий поет, першовідкривач жанру в юній літературі багатомільйонного народу, що ще майже не тямив сам себе, часто бував напівголодним і голодним. Здається, бажання їсти присутнє навіть у гумористичних віршах, як-от «Пан та Іван в дорозі», де витіснене почуття голоду компенсується мріями про раблезіанські (за мірками пана чи Івана) трапези. Коли брат Григорій посилає йому одного разу до Петербурга 5 карбованців, то зворушений Степан не може надякуватися у своєму листі…


Коли Степан Руданський завершує навчання у Петербурзькій медико-хірургічній академії, де тоді вчилося багато українців і до певної міри панував український дух, то те, що на лікарську зарплату він може мати кожноденні обіди без пауз видається (щоправда, короткий час) лікареві, який у Ялті народився, і поетові, який у Ялті остаточно завмер у душі Руданського, вершиною життєвого успіху…


У Ялті клімат був ліпшим для хворого на сухоти, які набув, найімовірніше, у Петрополі – так він називав холодний і притягальний для багатьох талановитих мешканців російської імперії Петербург. У Ялті, однак, відбулася остаточна відмова від творчості. Ще робив окремі переклади… Але це була літературна агонія. Тут він провадив над своєю душею систематичний садо-мазохістський ритуал літературного відречення.


Як лікар, Руданський був чесним до прозорості, він не брав жодних хабарів у тамтешнього купецтва. За це його особливо ненавиділи. Будь-який інший на його місці купався б у розкоші в тогочасній Ялті, але не він. Під час епідемії холери рятує інших, захворює сам. Загострюються проблеми із сухотами.


Не доживши навіть до сорока літ, Степан Руданський помирає в Ялті, де і похований. І справді, як він і передчував, мало хто заплакав після смерті маловідомого поета, талант якого розпізнали не одразу. Пантелеймон Куліш був категорично проти друку віршів і співомовок молодого петербурзького студента, які сподобалися Парасці Глібовій.


Хіба міг уявити чесний до прозорості ялтинський лікар, який, може, у душі вже зненавидів літературу від надмірної любові, що українські гумористи – всі як один! – колись називатимуть його своїм літературним батьком, а його пісня «Повій, вітре, на Вкраїну» стане однією з найпопулярніших? Можливо, таке прижиттєве сподівання додало б йому більше сил і він вижив би під час дикого розгулу епідемії? Можливо, потім би прижиттєво вийшло кілька його книжок, які достеменно стали б популярними?


На жаль, історія літератури не визнає умовного способу…”
(Степан Процюк)
Протягом заходу користувачі бібліотеки зачитували співомовки, а також патріотичні вірші.

Так, користувачка книгозбірні Юля Пинило зачитала широко відомий вірш, який став піснею “Повій вітре на Вкраїну”.


Бібліотекарі ознайомили присутніх з книгами ювілейної полички, зокрема, з книгою:
Степан Руданський. Усі твори в одному томі /Передм. Г. Латника. – К.; Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2005. – 520 с., яку представили в рубриці “Книга дня”.
Відповідальні за підготовку і проведення Кирста О.М., Зіняк М.В.


Переглядів: 446