Чому цивільний міністр оборони це добре,

Ексміністр оборони України Андрій Загороднюк привітав із призначенням на посаду Олексія Резнікова і розповів чому цивільна особа на посаді міністра оборони є лише плюсом.

«Вітаю Олексія Резнікова з призначенням на посаду Міністра оборони України. До цієї новини я особисто ставлюсь дуже позитивно. Олексій – відповідальна, ініціативна, розумна людина, яка дуже чітко знає про національні пріоритети, ризики та загрози. Він нова людина в Міноборони, але не нова – в питанні відстоювання позиції України. Впевнений, він швидко увійде в курс справ», – написав він у фейсбук.

Далі пряма мова.

Той факт, що Олексій – цивільна особа, є лише плюсом. Побоювання деяких громадян, що в Україні, особливо під час війни, Міноборони має керувати військовий – необґрунтовані. У військових має бути один командир, і це – Головнокомандувач ЗСУ, яким наразі є талановитий офіцер, генерал-лейтенант Валерій Залужний. Інший військовий, над Головкомом – це неправильно. Це створення конкуренції, двозначності та розмиття відповідальності. І це знайома проблема по минулому міністру, який одягав форму з генеральськими погонами під час поїздок у війська, створюючи питання: хто ж тоді головний військовий країни?

Це неодмінно закінчується конфліктами, що ми і мали можливість бачити раніше в цьому році. Міністр не має втручатися у деталі командування, а займатися своїми справами, яких предостатньо.

В першу чергу це – оборонна політика, тобто видання документів стратегічного рівня, що спрямовують бачення як ми захистимо країну та переможемо у війні. Причому роль міністра тут скоріше як менеджера та модератора, оскільки всі політики мають базуватися на узагальненні бачення і співробітництві зі спеціалістами з широкого кола питань безпеки, в тому числі військовими. Але не тільки. Тут і юристи, розвідники, спеціальні органи, розробники озброєння та техніки, дипломати, вузькопрофільні аналітики тощо.

Призначення цивільного міністра, це ще утвердження принципу цивільного контролю над військовими. Головного принципу НАТО до речі (тому в країнах НАТО всі міністри цивільні й часто – без військового досвіду). Тому що лише цивільний міністр зможе забезпечити контроль громадянського суспільства над силами оборони, а цей контроль є запорукою демократії. А демократія та громадянське суспільство, це – основа нашої національної стійкості, як ми бачимо з 2014 року.

Міноборони, окрім політичного керівництва – це і ресурсне забезпечення. В тому числі майно, активи і закупівлі. Не треба бути військовим щоби налагодити закупівлі, будувати казарми, вибивати в уряді бюджет або судитися з недобросовісними постачальниками. Якраз цивільна, досвідчена людина з широким світоглядом зробить це краще.

Нарешті, питання командування Збройними Силами та питання управління обороною – не тотожні. Оборона це не лише військові питання, це і дипломатія, і законодавство і нормативна робота, і політичні розрахунки, і невійськові методи боротьби з ворогом, такі як стратегічні комунікації і інші гібридні методи. Особливо в наші часи, коли війна починається і ведеться в набагато ширшому просторі ніж лінія зіткнення на Сході. Це все де потрібний широкий стратегічний погляд, не обмежений класичними питаннями військового управління.

Джерело