86-річна Параска Слижук допомагає військовим: волонтерка з Розтік плете теплі шкарпетки

Сьогодні в.о. голови Косівської районної військової адміністрації Василь ЖМЕНДАК, за дорученням Кутського селищного голови Дмитра ПАВЛЮКА – керуючий справами виконавчого комітету Кутської селищної ради Ярослав БРИНСЬКИЙ та староста Розтоківського старостинського округу Василь РУБАНЯК відвідали Параску Федорівну СЛИЖУК, волонтерку з Розтік. Вручили їй подяки за активну волонтерську діяльність спрямовану на підтримку Збройних Сил України, патріотизм, щире і чуйне серце, особистий внесок у наближення Перемоги.

Про це пише Голос-Інфо з посиланням на Кутську селищну раду.

Пані Параска зі спицями майже все життя – з 6 років.

До волонтерства – виготовлення шкарпеток (капців) долучилася з початку повномасштабного вторгення росії в Україну. Розпускає старі речі та в’яже. Використала вже всі свої плетені светри, а тепер приносять їх родичі та всі небайдужі односельчани,- з посмішкою розповідає пані Параска.

Жінка бореться з важкою хворобою: майже не може ходити, однак долаючи пекельні болі, з теплом та щирістю у серці допомагає нашим захисникам і захисницям. Скільки саме пар вже передали військовим – точно злічити не можливо, але це точно не одна сотня…

Плести спицями навчилася в шестирічному віці:

«Коли була малою, в нашій хаті жінки збиралися на вечорниці. Вишивати не могли, бо погане світло було, натомість в’язали. Мені було цікаво сидіти з ними, слухати про що вони там говорять, та мене проганяли…казали, що тут можуть бути лише ті хто працює… Саме тоді я швидко навчилася в’язати.» – весело згадує пані Параска.

Її дитяча цікавість переросла в захоплення. Нині ж плести може не дивлячись на виріб.

Народилася Параска Федорівна 22 травня 1938 року в Яворові. Сім’я Шкрібляків займалася сільським господарством. Вона та дві її сестри були дуже працьовитими.

У Яворівській школі допитлива дівчинка навчалася на відмінно. Закінчила Львівський сільськогосподарський інститут, ветеринарний факультет.

Працювала в Розтоках за спеціальністю, як ветеринар обслуговувала сусідні села: Розтоки, Малий Рожин, Великий Рожин, Тюдів. Далі здійснювала ветеринарно-санітарну експертизу продуктів тваринництва на Кутському ринку.

Свою долю знайшла в селі Розтоки. З чоловіком Михайлом Васильовичем виховали доньку та сина. Вихованню дітей приділяли чимало уваги – тому обоє стали знаними лікарями.

Тішиться та пишається подружжя також двома онуками та двома правнуками.

Параска Федорівна і Михайло Васильович є взірцем подружнього життя та турботливих батьків, прикладом для багатьох поколінь.