14 січня — день пам’яті святителя Василя Великого: історія та традиції свята
В цей день рано вранці діти ходили по домівках і «засівали».
Життєпис
Святитель Василь народився в багатій християнській родині. Його бабуся, дід, дядько, батьки були істинними християнами і заклали основи чесноти і християнської моралі у своїх дітях. Їх у родині було десять, п’ятеро з них згодом були зараховані до лику святих: Григорій Ніський і Петро Севастійський, що служили єпископами, преподобна Макріна, блаженна Феозва і Василь. Всі діти отримали гарну світську освіту.
Раннє дитинство Василь провів під опікою бабки і матері в родовому маєтку. Пізніше його навчанням зайнявся батько-адвокат і вчитель риторики. Потім юнак продовжив навчання в Кесарії, Константинополі та Афінах. Володів глибокими знаннями в природних і точних науках, медицині, філософії, знав кілька іноземних мов. Його друг, Георгій Богослов, сказав, що легше знайти вихід з лабіринту, ніж переспорити Василя.
Закінчивши навчання, Василь Великий повертається на батьківщину, щоб почати адвокатську діяльність. Але під впливом сестри Макріни, яка в молоді роки прийняла чернецтво і схиму, старший брат припиняє адвокатську практику, охрещується і присвячує себе духовній діяльності.
Служіння Богу
Перші терені Василя — читець церковних текстів і тлумач Священних книг. Він дотримується аскетичної практики, вивчає праці видних теологів, відправляється в подорож по Сирії, Палестині та Єгипту, де відвідує чернечі обителі. Цей досвід стане в нагоді в майбутньому при складанні чернечого статуту.
Після повернення з подорожі, Василь роздає своє багате майно бідним, будує лікарні і віддаляється в пустелю на річці Ірис. Там з подвижниками створює чернечу громаду. Він багато читає і пише кілька богословських праць. У 34 роки Василь Великий стає пресвітером і радником єпископа, проповідує і займається справами єпархії. У 370 р. його обирають митрополитом Кесарії Каппадокійської. На цій посаді залишається до своєї смерті. Помер святий 1 січня (за старим стилем) 379 року.
Спадщина
Святитель Василь прожив недовге життя — 49 років, але залишив багату духовну спадщину. Головна його заслуга — спільна з однодумцями розробка догмату Святої Трійці і затвердження цього вчення на зборах всіх православних єпископів. Святитель багато зробив для введення чернецтва в лоно Церкви, написав багато праць, в яких викривав єресь.
Його знаменита праця — “Шестоднев”. У ній у вигляді бесід наводиться тлумачення біблійного опису Божественної світобудови. Василь Великий склав знамениту літургію, яка служиться тільки 10 разів на рік по великих святах, у тому числі 14 січня на честь автора.
Святкування
День пам’яті святителя Василя Великого — велике свято. Урочистості починалися з вечора 13 січня. Накривався багатий стіл зі щедрою кутею і смаженим поросям, запрошували гостей, просили вибачення за завдані образи. Діти та молодь ходили по подвір’ях з колядками та щедрівками.
14 січня, після святкової літургії, люди обмінювалися привітаннями, зустрічалися з родичами. Хлопчики ходили по домівках “засівати” хлібними зернами, які потім господині збирали і зберігали до посіву. Хлопці засилали сватів.
У цей день садівники просили у святого захисту саду від шкідливих комах і трясли плодові дерева і чагарники, примовляючи, що так Василь витрясе з них шкідників.
Переглядів: 300
